
Оксана має чарівний голос, є місцевою зіркою. А ще Бог нагородив її справжньою красою. Вона запевняє, що бути жінкою - це стан душі, а ще вірить в дива і знає, що нічого в нашому житті не відбувається просто так. За свій перший концерт отримала цукерки, солодку воду і від мами «на горіхи». І ніколи не була на інших концертах, крім своїх.

Єгор Павленко чернігівський дитячий лікар-гематолог мав стати музикантом, а зараз рятує дитячі життя. В родині Єгора були медики, його бабуся довгий час працювала педіатром у Сновську. Єгору - 32 роки, одружений, має двох дітей, хобі - рибалка. Закінчив Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця за спеціальністю "педіатрія", отримав ступінь магістра.

Анатолій Корнійович Шидловський – видатний енергетик України, академік НАН України, доктор технічних наук із спеціальності енергетичне машинобудування, заслужений діяч науки і техніки, почесний енергетик, лауреат Державної премії. Народився 10 жовтня 1933 р. у с. Веприк Бобровицького району.

Іван Андрійович Козар народився у Закарпатській області. Неподалік була залізниця. І він мріяв, що виросте і стане машиністом. Це бажання було до того часу, аж поки одного разу до його рук потрапила газета «Закарпатська правда». Цей номер змінив його бажання.

Такою високою відзнакою удостоєна Людмила Петрівна Чепурна — мати п’ятьох дітей з села Авдіївка Новгород-Сіверського району. Нагороду їй урочисто вручили 8 липня в облдержадміністрації. Того дня двадцять дві жінки Чернігівщини удостоїли почесного звання «Мати-героїня».

Ще в дитинстві Юлія мріяла, що буде говорити англійською і в 3 класі придбала пробний урок «Єшко» для вивчення англійської мови. Граючись на вулиці з подругою, повторювали слова одна одній, які вивчили. На тому тоді все і закінчилось. Будучи студенткою, вона поновила вивчення англійської мови.

Три роки він збирає автомобілі 24 моделі (це у стільки зменшена модель справжнього автомобіля). Це міжнародні стандарти, є 43 модель, але Євген вибрав саме таку модель через її більш деталізовану форму, в ній двері відчиняються, капот, багажник, вмикається світло передніх і задніх фар, звук мотора, сигналізації і гальм.

«На першому місці - церква, а на другому - сімейні клопоти», - так характеризує основні принципи свого життя носелівський батюшка, 40-річний отець Стефан Бобикайло. Його сім’я в буквальному сенсі складається із семи «я»: він із матушкою Ангеліною та п’ятеро діток -цьогорічна випускниця школи, 17-річна Анна, 14-річна Ангеліна, 8-річний Борис, 3-річна Крістіна та через пару місяців 1-річний Олександр.

Вступна кампанія 1984 року в Ніжинському культосвітньому училищі була в самому розпалі. Абітурієнти, переважно вчорашні сільські школярі, несміливо подавали документи до приймальної комісії і в очікуванні іспитів слухали легенди студентського фольклору про тих, кому поталанило стати студентом без екзаменів.

Знайти цей невеликий, ніби відірваний від села й схований у лісі клаптик цивілізації виявилося не так просто. Але вчасна підказка по телефону корінного жителя Великої Дочі - й наша всюдихідна редакційна «Нива» таки звернула на правильну стежку. До центру села звідси навпрошки - з кілометр.