
Мало хто знає, але єдина офіційна дружина одного з найвідоміших художників ХХ століття — українка Ольга Хохлова, родом із міста Ніжин. Ольга Хохлова залишила по собі 44 портрети чоловікового пензля. Картина «Жінка у рожевому», на якій вона зображена, пізніше пішла з молотка за 4,2 мільйона доларів.

29 січня, у 108-му річницю бою під Крутами, група жителів Прилуцького району побувала на екскурсії у Меморіальному комплексі «Пам’яті героїв Крут» - філії Національного військово-історичного музею України. У поїздці, як розповіла відома прилуцька волонтерка, голова ГО «Генерація успіху» Вікторія Вольвич, брали участь ветерани російсько-української війни, родини чинних і загиблих військових, ВПО.

До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав у Краєзнавчому музеї Ічнянської міської ради відкрилася виставка робіт відомого ічнянського художника Юрія Борща. Юрій Борщ – постать унікальна: український художник, чиє світосприйняття назавжди змінила війна в Афганістані.

Майже щотижня (залежно від погоди) у Мрині на Носівщині місцеві збираються на співанку — репетиції церковного хору. Його організувала 29-річна Марина Батюк — дружина настоятеля мринської Свято-Успенської церкви отця Владислава.

18 листопада 2025 року Городня здригнулась від страшного вибуху. Російський снаряд влучив у приватний будинок, де перебували дві літні жінки – 75-річна колишня вчителька Галина Калачник і її доглядальниця Ольга Тупик. Від потужної пожежі, викликаної вибухом, обидві загинули миттєво. Від будинку і від людей, які в ньому перебували, практично

Колись, за спогадами старшого покоління, усе було інакше: люди – витриваліші, пісні – змістовніші, життя– справжніше. І зими – лютіші. І все це можна б списати на вічну суперечку поколінь. Але є одна річ, у якій історія безжально стає на бік старших: зимові холоди.

Анні Василівні Сухенко з Дібрівного 71 рік. Три місяці тому вона втратила свого чоловіка Миколу Турчина, з яким прожили разом понад два десятки років. Важка хвороба терзала його тіло так, що він не витримав фізичного болю. Одного дня вдосвіта він вийшов зі своєї кімнати, з хати.

У її доробку більше півсотні поетичних творів. Її вірші увійшли до збірок

Зоя Степаненко – жителька села Чемер, яка ще зі школи захоплюється творчістю. Спершу це була музична школа, згодом – малювання. А нині жінка знайшла себе у редизайні. Вона власноруч робить ремонт у своїй оселі та відновлює старі речі, даруючи їм нове життя.

Прилучанку Оксану Прокоф’єву на бесіду довелось довго вмовляти. «Що про мене писати? – ніяковіла щоразу. – Працюю тихенько, не на показ. Допомагаю хлопцям, чим можу». ЗСУ скромна волонтерка допомагає з перших днів повномасштабного вторгнення.