Новини

Людям про людей 

• 
  (11:28) Олексія Шиша вранці нагородили «Золотим хрестом», а ввечері загинув

  — Я вперше був у Катеринці на відспівуванні. І зрозумів відмінність української церкви від російської. Тут усе чітко, зрозуміло. З промовою, яка проникає в саме серце, — каже 61-річний Віктор ШИШ, батько. Прощався з сином, 32-річним Олексієм. — В Олексія був позивний Мольфар. Чому?

  Коментарів: 0
• 
  (10:46) Секрет життя довжиною у 100 років Ганни Третьяк: любов, праця і тепло душі

  Коли чуєш слова «людський вік», мимоволі замислюєшся, що кожному він визначений свій – комусь відміряно пробути зовсім мало на цій землі, коротким спалахом ознаменувавши своє буття, а чиясь земна доля простягається на довгі роки. Чиєсь життя видається бурхливим і буремним, а хтось, немов світлий вогник затишного багаття, огортає непомітно всіх, хто має

  Коментарів: 0
• 
  (10:20) Лілія Березовська пече більше 20 видів бісквітних тортів

  Вирощує 50-метрові ряди полуниці, знається на будівництві, володіє декількома деревообробними верстатами, вправно почувається за кермом автомобіля і трактора, в’яже спицями і крючком. А ще Ліля Березовська приємна співбесідниця, з нею легко і цікаво.

  Коментарів: 0
• 
  (17 квітня 2025 13:11) Любов на все життя: як Олена Верхуша стала професійної кінологинею

  Городнянщина здавна має гарні традиції породного собаківництва. Мисливці утримують і розводять лайок, лягавих, гончих та норних собак, правоохоронці і прикордонники культивують собак службових порід і ще чимало земляків мають псів для охорони і для душі. Проте якось не траплялося, щоб розведенням собак хтось займався професійно на рівні розплідника,

  Коментарів: 0
• 
  (15 квітня 2025 14:24) Без шансів на життя: підполковника нацгвардії убив ворожий дрон

  Олексій Ганжа... Кадровий військо­вий. Підполковник Національної гвардії України. Війна, на жаль, нарекла його ще і Героєм. Нашому землякові назавжди двадцять вісім. Майже сім місяців минуло від того дня, коли загинув Олексій Ганжа. Рідні нацгвардійця вчаться якось жити без нього. Без сина, брата, чоловіка, тата, онука. Жити з болем, зі сльозами, зі згадками про того, кого вже ніколи в житті не побачиш.

  Коментарів: 1
• 
  (15 квітня 2025 13:29) Найстарша жителька села Обичів Параскевія Рева зустрічатиме 95-ту осінь

  «Скільки пройдено доріг їїногами, а скільки ділечка переро­били її руки? І в дощ, і в сніг йшла Паша Петрівна на працю, торувала тяжку стежину свого життя», - так поетично сказала про односельчанку Параскевію Реву староста Оби- чівського старостинського округу Людмила Симонець. Пое­тично говорити і писати Людмила Михайлівна вміє. Недарма ж свого часу

  Коментарів: 0
• 
  (15 квітня 2025 12:56) Батькова сопілка зігріває душу Тетяні Приходько

  У Тетяни Приходько є сопілка, ще дідова, з бузини. І вона вміє на ній грати. Щоправда, більше для себе, в режимі медитації. – Насправді ці дві сопілки, які у мене збереглись, робив не мій дід Іван Микитович, а батько Микола Іванович, хоча обидва були організаторами, керівниками й активними учасниками ансамблю хороборських дударів. Ці сопілки у Хоробичах

  Коментарів: 0
• 
  (15 квітня 2025 12:27) Декор для оселі та дизайну інтер’єра виготовляє учень сновського училища

  Молодь - це рушійна сила, інте лектуальний і творчий потенціал якої визначає майбутнє українського су­спільства. У нашому краї зростають і розвиваються талановиті юнаки та ді­вчата, які своїми ідеями, натхненням і наполегливістю змінюють навколиш­ній світ. Творчу особистість видно ві­дразу

  Коментарів: 0
• 
  (11 квітня 2025 13:20) На Чернігівщині працює один із най­старших аматорських теа­тральних колективів

  Театр - це місце, де збігаються мрії, твориться ма­гія, і де кожен може відчути себе часткою великої та неповторної історії. На минулому тижні Народний аматорський театр Центру культури і дозвілля Ічнянської міської ради по­радував ічнянських театралів блискавичною виставою «По-модньому» за п’єсою Михайла Старицького.

  Коментарів: 0
• 
  (8 квітня 2025 13:40) «Мені не дали подивитись у труну, я так і не побачила його востаннє»: історія загиблого українського військового Юрія Стельмаха

  Коли почалася війна, то в перший же день він пішов до військкомату, хотіли в територіальну оборону, втім, туди не могли прийняти, сказали, що нема чого давати, і вони пішли додому. На другий день він мені телефонує і запитує, я стою чи сиджу. На що я відповіла, що стою, а він порадив мені сісти і сказав, що він мобілізувався, що їх везуть, що він уже в Рівненській

  Коментарів: 0