
— Восьме березня — свято для всіх, каже про прийдешній «жіночий день» Тамара Оліфіренко з Покровського на Менщині. — А це було тільки нашим, мовить про залізне весілля, яке вони з чоловіком відзначили в лютому.
Разом подружжя 65 років! Запевняють: щасливих.

У кожної людини є свої уподобання, свої принципи у досягненні мети. А от у Володимира Григоровича Сизоненка з Ічні – любов до голубів. Хтось називає його диваком, інші – «голуб’ятником», але любов до цих птахів ще з дитячих років він поєднує щоденно із своїм життям.

Уродженець Чернігівщини Віталій Шпитальний добровільно став прикордонником навесні 2022-го. У квітні 2024 року його підрозділ обороняв Красногорівку. Після бою він чотири дні переховувався на даху будівлі, доповідаючи про ворога, поки його не взяли в полон.

Ніхто не знає своєї долі. Дасть вона крила, підніме, а де складе їх, коли і як – невідомо. Рідним Павла Рубея – мужнього захисника України – й донині не віриться, що не побачать його ніколи. Кохана Наталя розмовляє з ним досі. Діти Ольга і Андрій вірять: він зараз дивиться на них із неба і все знає. Їм треба бути сильними, адже тато казав їм: «Бережіть маму. Вона в нас найкраща».

У вівторок, 17 лютого, двері редакції відчинила літня жіночка з паличкою в руках. Присіла на стілець і почала свою розповідь. В гості до «маяківців» завітала Валентина Давидова з малесенького села Озереди Брецького старостинського округу. На жаль, не радістю поділитися прийшла 77-річна жінка, а розповісти про непросте життя на схилі літ.

З дня трагедії минуло майже чотири роки: суддя – спікер Чернігівського апеляційного суду загинула 3 березня 2022 року поблизу села Рогощі. Під час спроби евакуюватися до обласного центру автомобіль, в якому перебували дві родини, розстріляли російські військові.

Зазвичай, ранні телефонні дзвінки нічого доброго не віщують. Тож коли світанкову тишу в квартирі ніжинського підприємця Дмитра Волика порушив телерингтон і на екрані висвітився номер його знайомого, співробітника одного зі спецпідрозділів НГУ, внутрішньо чоловік вже був готовий почути ті страшні й болючі слова:«Діма, війна!..»

5 лютого, у четвер, відбувся перший у цьому році обмін полонених. Додому повернулися 157 військових. Серед них і 47-річний Дмитро ЯРМАК. Нацгвардієць потрапив у полон на Чорнобильській АЕС 24 лютого, чотири роки тому.
Зустрічали Дмитра: 47-річна Оксана, дружина, 19-річна Кіра, донька від першого шлюбу, дев’ятирічна Софійка, Ольга Миколаївна, мати, та Ніна Матвієнко, теща.

Нині Катерині 15 і її ім’я звучить скрізь: на урочистих заходах громади, на святкових концертах, у залі засідань селищної ради, у публічній бібліотеці, у освітньому закладі, де вона навчається, на конкурсах і змаганнях.

Сьогодні – День української жінки. Доля наших жінок ніколи не була простою. У кожній з них – і смуток, і любов, і журба, і радість. До уваги читача – чергова життєва сповідь нашої землячки, яка наповнена і щастям, і трагедіями. А більш за все – любов’ю до рідного краю.