
Роки, десятиліття з того часу минули, коли я працював в депо, а дружина – секретарем у прокуратурі. Ми щойно отримали нове житло і вирішили обставити його меблями. Для цього поїхали в Гомель, де вибір був значно кращий та й доставка непогана.

Таке життєве кредо Людмили Вікторівни Шило, вчительки початкових класів із Олександрівки на Бобровиччині. З 1982 року працювала тут у сільській школі. Нині заклад закрили, й діти навчаються в Козацькому. А Людмила Шило відтак працює з дітьми з особливими освітніми потребами.

Багатодітна родина Литвиненків залишила галасливу столицю і перебралася жити до маленького, але такого мальовничого Райгородка. Що ж її спонукало зробити такий кардинальний крок у житті: переїхати з міста у село. Тим, що сьогодні багато хто, особливо молодь, рветься у місто, уже нікого не здивуєш. Бо місто - то великі можливості і перспективи, яких немає і не буде у селі.

21-річний Максим Башук з Атюші, який несе строкову службу в батальйоні почесної варти, нагороджений Грамотою Верховної Ради України за заслуги перед Українським народом. А у День незалежності України наш земляк ніс почесну варту біля Конституції Пилипа Орлика.

Оля та Сергій Колешні із Мезина мріяли також і про синочка, та Бог щедро нагородив молоде подружжя чотирма прекрасними донечками-сонечками. Тож єдиний чоловік великого сімейства - у полоні справжнього жіночого царства. При в’їзді до маленького і віддаленого села, на пагорбі, височіє доглянуте обійстя багатодітної родини Колешні.

Ця фраза, зронена із вуст Антоніни Дмитрівни Гавриленко, стала лєйтмотивом зустрічі в арт-просторі КЗ "Публічна бібліотека" в Коропі. Похмурого дощового дня зібралися члени РТК “Первоцвіти Коропщини” на зустріч у рамках нового проєкту “Літературно-мистецькі неділі”, започаткованого нашим клубом.

«Квіти - це частина нашого життя. Це наш дух. Без них свого життя ми не уявляємо», - каже подружжя Свєтюх із Деснянського, обійстя якого з ранньої весни і до пізньої осєні купається у квітковій красі. А клумба у них - чималенька, десь до сотки аж. Мають дбайливі господарі і сад, щедрий на всяку всячину.

Цьогорічна важка зима залишила без врожаю теплолюбиві дерева. Сприяла їй і весна, яка віяла холодом під час цвітіння. Абрикоси і персики повернули собі статус екзотичних і за таких умов не вродили взагалі. Та щедрий урожай нектаринів у сосничанина Миколи Дворецького викликав здивування у багатьох - як? Поцікавились і ми.

І далеко не у дитячому віці Ольга Лисич виявила у собі такі здібності. Бажання малювати з’явилось у студентські роки. Тоді дівчина за порадою мами почала зображати портрети простим олівцем. А ось бажання взяти пензля до рук прийшло, коли почався тривалий карантин, рік тому. Ольга Петрівна вважає, що малювати можна не тільки маючи талант, головне відчувати потребу.

Якщо ви не вірите, що у нашому краї можна вирощувати виноград будь-яких сортів, вам варто відвідати обійстя Петра Талаша зі Смячі. У нього, окрім звичних овочів та фруктів на городі, є ще й виноградник, який займає близько 5 соток землі. Все почалося з 2010 року.