• Брухт ДальнобойСервис


Радио

Сім’я Кудрівчан утримує 10 корів

 

А також придбали бичечка малиша швіцької породи. є гуси та кури.


Вся сім’я трударів


Господар Олексій Петрович та син Анатолій Олексійович вантажать перегній

Трудовий день Валентина Веніамінівна та Олексій Петрович Баки розпочинають о 4-ій влітку та о 4.30 год. взимку. Вже о 6.30 молоковоз під двором. Отож потрібно встигнути подоїти.

На разі розпочався стійловий період і, якщо подивитися з однієї сторони, то стало дещо легше, доїться всього три корови, одна вже дала приплід. Є й інша сторона - розтел корів досить клопіткий і важливий період. А далі поголів’я розширюється і роботи добавляється. Та господарі люблять трудитися, для них головне, щоб були зайняті увесь рік, це і задоволення, і зарядка. «Не треба і по стадіону ходити», - каже Олексій Петрович. Єдине, що роки не стоять на місці, вже обоє пенсіонери, пішли у 52 та у 55 років, як жителі чорнобильської зони.

Подружжя завжди мало корів. На початку 2000-го в них було 4 голови. І щоденна праця лягала на жінку, оскільки чоловік 6 років працював далекобійни-ком. Навчалися обоє у лісничому технікумі. Потім чоловік закінчив і академію. 20 років був майстром у Холминському лісгоспі. Дружина працювала завідуючою відділенням поштового зв’язку. Цій галузі віддала 15 років. І завжди, як і більшість сільських жителів, утримували худобу. Чотирьох годувальниць жінка доїла вручну, ніяких апаратів тоді не було. Все молоко переробляла та возила на ринок.

А у 2005 році подружжя створило фермерське господарство «Демонтовичі». Перших корів купили у Корюківці. Але особливих порід не мають. Цього року придбали бичечка у Новгород-Сіверському кооперативі, куди здають і молоко. Проблем із паруванням корів ніколи не було, адже в їхній череді є бичок, подарований ТОВ «Агрікор Холдинг». Його утримує сільський житель, кормами допомагають всі, чиї корівки пасуться у цій череді. Загалом у Кудрівці три череди приблизно по 50 голів. Корівки фермерського господарства випасаються разом із поголів’ям сільчан. Наступного пасовищного сезону доведеться пасти за кожну голову, тобто 10 днів. Але умови випасання в селі гарні - пасовище близько, поряд і водойма. Дякуючи Роману Солодаренку, і сіножаті, і пасовище - ще для використання сільчан. Як буде надалі - не відомо. Господарі здають молоко декільком молокозаготівельникам, але ціна у всіх однакова, що у Новгороді-Сіверському, що у Волинківської молочарської спілки - по 8,50 грн за літр. Баки молоко здають як вищого ґатунку по 9,00 грн.

— Влітку, коли поодиноким утримувачам худоби платили 5,50 грн за літр, то нам давали по 7,20. Нині платять по 9 грн. Але молока набагато менше. Господарі на замовлення односельців продають трилітрову банку за 45-50 грн. Сир домашній мало хто робить, в основному люди беруть молоко і самі настоюють та відціджують його, - каже Валентина Бак.

Господарі обмовились, що в селі будується мінісирзавод. Коли розпочне свою роботу, то кудрівчанам, надіються, не потрібно буде здавати молоко за безцінь, все перероблятиметься на місцевому заводі.

Для вирощування кормів Баки обробляють 7 гектарів землі.

— Коли створили ФГ, взяли 50 га. Планували розширити своє виробництво. Але на тих площах поросла сосна. Техніки не було в нас, щоб розробити землю та засіяти. А хоч обробляєш, хоч ні -30 тисяч податків треба заплатити. А звідки їх узяти? Тому ми відмовилися і взяли по 2 гектари та сину дали, як учаснику АТО. Нині обробляємо 7 гектарів, 6 з яких засівали, - розповідає жінка.


Валентина Веніамінівна займається паперовою роботою, квартальними звітами. Та й Олексій Петрович веде облік у своєму блокноті.

Господарі садять картоплю, іншу городину, сіють овес, пшеницю. Зерно не продають - все залишається для своїх потреб. Із соковитих кормів - буряки та гарбузи.

— Цього року вродило рясно, - хвалиться господарка, поки чоловіки займаються розвозкою перегною, розмовляємо із Валентиною Веніамінівною. - Садили 15 соток буряків. Міжряддя оброблялись механізовано, а ось прополкою у рядках та прориванням займалась сама вручну. А гарбузів привезли 8 великих тракторних причепів, площа була ніби всіяна, зовсім землі не видно. Тепер є робота. Щодня вибираємо насіння, теж вручну. Може, через те, що цьогоріч вродили гарбузи, то й насіння скупляють дешевше, ніж минулого року, було по 70 грн, нині по 50. Ще купуємо макуху по 9 грн.

— Затрати такі, що сильно не розвернешся, - долучається Олексій Петрович. - У нас два трактори, щоправда один 1990 року випуску. Придбали прес, сівалку, все навісне обладнання для заготівлі сіна та обробляння картоплі. Комбайна винаймаємо. Але якби не зароблені гроші тоді, коли працював далекобійником, цього б не було. Великі розходи у тваринництві.

Якби був молодший, то, напевно, виїхав би з України. Син, працюючи за кордоном, зміг купити автомобіль.

Сіно все у нас зберігається на відкритому просторі. Заготовили 120 тюків по 400 кілограмів. Щоб зробити навіс, потрібно чимало грошей. Багато що хотілося б придбати. Та робимо, щоб не дарма жити на білому світі.

Подружжя всю щоденну роботу виконують вручну. Гній вивозять тачкою, розкладають корми, воду через проведену свердловину набирають у бочку, а вже з неї - у відра та напоюють худобу.

Поратися по господарству допомагає і старенька мама Валентини Веніамінівни, яка приїхала до доньки із Полтавської області. В день, коли ми побували у господарів, бабуся вправно вибирала насіння з гарбузів, без діла теж не хоче сидіти. Ще у поміч син Анатолій, який працює за кордоном і, лише приїжджаючи додому, залюбки підсобляє батькам.

У Туреччині проживає сім’єю і дочка Баків, яка подарувала їм 2 внучок, нині їм 10 і 5 років. Вона вчителька англійської мови і там навчає учнів 1-2 класів, а це 200 дітей. Коли був карантин, то дистанційно працювала з усіма, це досить непросто. Дідусь і бабуся були у них у гостях. А вони щороку відвідують батьків, ось тільки ці два карантинних роки не навідувались.

День сільського господарства, звісно, вважають святом. За багатим столом збереться родина трударів. «Готуватимемо все, що встигнемо. Гуся запечемо, олів’є, шуба, інші страви. Бо хоч і є з чого приготувати, та часу не вистачає на млинці чи печиво. Тому будемо готуватися, - каже Валентина Веніамінівна. - Зазвичай і наші 15-річні партнери, Н.-Сіверський кооператив, нас вітають, пригощаючи 1 кілограмом масла та 3 сиру».

Успіхів кудрівчанам і всім, хто дбає про хліб насущний, бажаємо ми, творці газети. Зі святом!

Районн газета «Вісті Сосниччини» №47 (10124) від 20 листопада 2021, Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Баки, Кудрівка

Добавить в:
 
 


Центр Комплект