• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Навчала всьому, що повинна вміти справжня господиня


Радио

Навчала всьому, що повинна вміти справжня господиня

 

Кожного разу, коли беру в руки голку з ниткою або сідаю за швейну машинку щось підшити, відремонтувати якийсь одяг, завжди з вдячністю згадую свою вчительку Валентину Андріївну Чеботько, яка вела уроки праці.



Навчаючи креслити викройки, кроїти та шити, в'язати спицями, готувати страви і навіть робити консервацію, вона із задоволенням ділилася зі своїми ученицями корисними дрібничками та хитрощами, давала поради, які згодом ставали у пригоді в житті. Словом, навчала всьому, що, на її думку, повинна була вміти справжня хороша господиня і на кухні, і по дому, і по рукоділлю.

З першого уроку Валентина Андріївна змогла зацікавити дівчаток своїм предметом. Адже в кабінеті праці у кожної було своє робоче місце - швейна машинка. В той час кабінет праці розташовувався в одноповерховій старій дерев'яній будівлі, де розміщувався інтернат. Тут було тихо, кабінет був просторий, світлий і затишний. А господиня кабінету завжди виглядала бездоганно: підтягнута, з гарною поставою, акуратно укладеним у високу зачіску волоссям і у скромному, але стильному вбранні, пошитим власноруч. І ми із захватом дивилися на Валентину Андріївну, дослуховували-ся її порад. І у нас, дівчаток, виникало бажання навчитися шити так, як і наша вчителька.

На уроках, крім товстого зошита, куди ми записували все, що стосується правил крою та шиття, влаштуванню швейної машинки, ми обов'язково повинні були мати відріз тканини, адже теоретичні знання треба було вміти застосовувати на практиці. Тому вчилися користуватися ніжною швейною машинкою, працювати з голкою та ниткою і, що важливо, у процесі роботи дотримуватись правил безпеки. У четвертому класі шити починали з найпростішого - фартуха, а вже до літніх канікул під керівництвом Валентини Андріївни дівчатка пошили собі з ситцю купальники. У наступних класах шили туніки, нічні сорочки, спідниці, брюки, сукні. Кожного навчального року ми опановували пошиття більш складних моделей одягу.


Валентина Андріївна завжди була вимогливою до якості роботи, особливо тих деталей, які виконувалися не на машинці, а вручну. Вона кожного разу повторювала, що якість виробу оцінюється не по лицьовій, а виворотній стороні, яка повинна бути бездоганною. Тому багато часу приділяла тому, щоб навчити нас правильно і красиво підшивати лиштву, обробляти горловину, пройми рукавів тощо, використовуючи для цього спеціальні техніки ручних швів. Що й казати, то все було не так просто! Але всі намагалися зробити якнайкраще і отримати таку бажану і довгоочікувану похвалу від Валентини Андріївни.

Окрім виконання основної роботи, на уроках Валентина Андріївна не забувала давати дівчаткам корисні поради на майбутнє щодо призначення одягу залежно від тієї чи іншої ситуації. Завжди радила не боятися експериментувати з одягом, не боятися яскравих кольорів. «Адже поки ви юні і молоді, не бійтеся, що матимете, на чийсь погляд, смішний, незграбний вигляд, - говорила Валентина Андріївна. - Саме зараз час для експериментів, щоб ви, коли вже станете дорослими, мали смак і свій стиль».

Крім крою та шиття, на уроках праці Валентини Андріївни вчились ми і кулінарній справі: готували нехитрі страви, консервували. Консервація - це було домашнє завдання. Закатували огірочки, помідорчики, яблука тощо, а потім приносили на урок, щоб продегустували. Ці уроки ми любили особливо. Вони розпочинались з підготовки до великого застілля всім класом. В окремому приміщенні біля кабінету праці була газова плита, на якій ми готували простенькі страви. З дому приносили вже готове «домашнє завдання»: салати, консервацію, компоти, солодощі, виготовлені власноруч. Сервірували стіл(посуд також був в кабінеті) і запрошували своїх одно-класників-хлопців. А щоб хлопців відпустили з уроку і вони могли з нами посмакувати страви, Валентина Андріївна заздалегідь домовлялася зі своїм колегою - вчителем праці. І то було справжнє свято!

Багато корисно почерпнули ми за роки навчання у Валентини Андріївни. Вже минуло майже сорок років, як позаду залишились шкільні роки, а навички та вміння, які ми здобули на уроках праці, залишилися на все життя. А разом з ними і вдячність та добра пам'ять про нашу вчительку Валентину Андріївну Чеботько.

Районн газета «Життя Семенівщини» №46 (10916) від 18 листопада 2021, Олена Зволь

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Чеботько, вчителька

Добавить в:
 
 


Центр Комплект