Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Микола Соловей працює дояром з 16-ти років
Рекламодателям

Радио

Микола Соловей працює дояром з 16-ти років

 

На жаль, останнім часом професія доярки стає забутою, можна навіть сказати — раритетною. Вмикаючи телевізор чи радіоприймач, нерідко ловиш себе на думці: Чому так мало показують та пишуть про простих людей? Нинішні «герої» найчастіше політики, банкіри, артисти, бізнесмени, що не рідко одне й те ж саме. А люди села, виходить, герої тільки минулого? Але ж історія сіл була б неповною без людей, імена яких з повагою і гордістю згадують односельці. Це хлібороби, механізатори, трактористи, водії, тваринники, доярки і дояри – ветерани праці працівники полів і ферм.



Про ранки зі співом жайворонків, сивий туман над лугом, кукурікання півнів на світанку, мабуть, найбільше можуть розповісти саме доярки. І хотіли б поспати довше, але доводилось прокидатись о третій ночі. Бо треба подоїти корів на фермі, здати молоко й швиденько бігти додому.

У сім’ї Василя Яковича і Оксани Іванівни Солов’їв народилось четверо дітей, одна дочка і три сини. Сім’я була працелюбна. Щоб не голодувати, тримали велике господарство: дві корови, свиноматку, гусей, качок, курей.

Найменший син Микола народився у 1950 році, а вже у 1966 пішов працювати у колгосп ім. Горького доярем. У цьому ж році весною на 53-му році життя раптово помер батько. Тому з 16 років хлопцю довелось самому прокладати життєву стежину. Ще 16 років жив з мамою і тримав велике господарство. Особисте життя так і не склалося — все життя прожив одинаком. З такої великої родини залишився лише він.

Ще до сходу сонця о 4-й ранку він поспішав на ферму, де на нього чекали 15 улюблених корівок. Лише зайде у корівник, заговорить до тварин, а вони всі повертають голови у його бік, радісно мукають, встають, аби їх подоїли першими. Микола Васильович швидко і вправно готував корів до доїння, мив дійки, накладав корм, вичищав від них, підстилав. Після доїння треба ще віднести молоко і напоїти телят. О 12 годині треба знову отримати харчі, закласти силос і подоїти, а потім попоїти телят. Вечірня годівля починалася о п’ятій годині і закінчувалась о 23, а часом і о 24 годині. У одному корівнику було десять доярок, на кожну припадало по 15 корівок. Таких корівників було шість, а телятників 2-3. Корівки були гарні і давали багато молока. Взимку годували сіном, силосом, картоплею, буряком і борошном. Перші чотири роки Микола Васильович доїв руками, а потім з’явились доїльні апарати.

Тепер припадало по 25-26 корівок на кожну доярку. Не всі тварини давали доїтися апаратом, тому доводилось доїти чи додоювати руками. Під апарат ставало 25 корів. Про вихідні, святкові дні, про відпустки, прогули, відгули ніхто і гадки не мав. Щоправда, десь у сімдесятих чи вісімдесятих роках, з’явились підмінні доярки. Так чоловік пропрацював 32 роки доярем.
Головна запорука успіху в роботі — його відповідальне ставлення до праці. Тож Микола Васильович вкладав в роботу всю душу, намагався виконати все якісно. І знає, що не буває важливих і не важливих професій. Кожен виконує свою роль, займає своє місце в житті. Головне знайти саме те, що тобі подобається, до чого прагне твоя душа. Але не відразу людина в змозі знайти себе, тож повинна бути готова виконувати будь-яку роботу, навіть якщо вона і важка, і навіть брудна.

Районн газета «Вісті Сосниччини» №47 (10124) від 20 листопада 2021, Тетяна Сітковська

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Соловей, дояр

Добавить в:
 
 


Центр Комплект