Рекламодателям

Радио
Радио

Поряд з містом, але в глушині

 

Якось так склалося, що села Горошківка і Стовпівка, які розташовані неподалік від міста, знаходяться в хронічній ізоляції від благ цивілізації. За інших умов Горошківка могла б стати чи не передмістям, проте непевна піщана дорога створює певні перепони для пересування. Стовпівка знаходиться подалі, й життя тут також не буяє. Про те, як живуть ці села, ми розпитали у місцевих жителів.

Населяють Горошківку і Стовпівку переважно пенсіонери, хоч є й молоді жителі з дітьми. П’ятеро юних стовпівчан і дев’ять горошківців навчаються у міських ліцеях, куди їх щодня підвозять шкільним автобусом. Працездатні жителі працюють переважно в Городні чи їздять на заробітки у великі міста. Є також міські дачники, які навідуються в оселі час від часу чи навіть живуть постійно. Є й такі, хто переїхав у села, щоб пережити коронавірусну пандемію у відносній ізоляції.

Проте села не ізольовані ін-фраструктурно. Двічі на тиждень тут бувають пересувні магазини й раз на тиждень — поштарі. Щоправда, поштова машина прибуває не дуже зручно — по середах, коли від виходу газети минув майже тиждень.

Головною проблемою обох сіл є обміління колодязів.


Жителька Горошківки Ірина Васильєва зі своїм псом на ймення Лис

— В літню спеку практично всі старі колодязі втрачають свою воду. Люди змушені будувати особисті свердловини на подвір’ях, та й в них часом посеред літа води лишається по кілька відер, — пожалілась Ірина Васильєва, багатодітна мати, яка з родиною переселилась у Горошківку відносно недавно.

Інша проблема не менш важлива — по селах дуже поганий зв’язок. Стаціонарні телефони від «Укртелекому», які ще деінде лишились, працюють погано.

Корінний житель Стовпівки Олександр Кисіль

— По дротовому зв’язку додзвонитись складно. Свого часу Телеком встановлював телефони «сороковки» з радіозв’язком та підсилювачами — тоді можна було спілкуватися з нормальною якістю. Тепер єдиний засіб зв’язатися із зовнішнім світом — тільки мобілки, та й для них також треба встановлювати антену і підсилювач, або ж видиратися на горище, щоб поговорити, — розповів корінний житель Стовпівки Олександр Кисіль.

У Горошківці впевнено можна зв’язатись лише через вайбер, поряд із підсилювачем зв’язку, або ж шукати місце на пагорбі.

Проблему доріг тут вирішують міські комунальники, системно грейдеруючи місцеві піски. Так само системно прочищають дороги й від снігопадів, щоб шкільний автобус без перешкод міг возити дітей. Решта доріг практично не обслуговується, тому снігові замети місцеві жителі давно звикли розкопувати самотужки.

Завдяки громаді села отримали вуличне освітлення. І якщо у Горошківці ліхтарі розподілені біль-менш рівномірно, то в Стовпівці освітлюється лише центр кількома ліхтарями. Решта села живе у пітьмі. Особливо це відчувається тоді, коли затримується авто-лавка з хлібом і продуктами й людям доводиться повертатися додому з покупками практично в повній темряві.

Радує стовпівчан відродження клубу й місцевого аматорського колективу.

Довгими темними вечорами стає в нагоді й бібліотека, яка забезпечує літературою та періодикою місцевих читачів. У Горошківці про культурне та інтелектуальне дозвілля мешканці турбуються самостійно.

Отак і живуть — поряд з містом, але в глушині. Щоправда, в оточенні щедрих і мальовничих лісів, ставків та грайливої звивистої річки Смяч. Як і за «царя-гороха», більшість своїх потреб люди задовольняють власними силами й понині, так само як і їхні предки-козаки, які власне й збудували обидва села.

Районна газета «Новини Городнянщини» №46 (11912) від 18 листопада 2021, Павло Дудровський

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Горошківка, Стовпівка, Городнянщина

Добавить в:
 
 


Центр Комплект