Новини

Людям про людей 

  • 23-річний Віталій Хар­ченко з Риботина, дізна­вшись, що в Україні роз­почалася війна, залишив свої закордонні заробітки і пішов добровольцем на фронт. Навіть мамі від­разу про своє рішення не сказав... - Рішення йти в ЗСУ прийняв відразу, 24-го лю­того. Моя рідна Коропщина, моя родина були в частковій окупації. Я повинен їх захищати. Хо­тів дістатися до Коропа, побачити рідних
  • Цей рядочок, що винесено у заголовок чергового допису про працівників такої непростої і копіт­кої сфери - соціальної, популярний серед людей у нинішній, воєнний, час, бо символізує життєстійкість українців у найтяжчі періоди на­шої історії. Він якнайкраще в цей складний час у кількох словах ха­рактеризує і роботу соціальних ро­бітників, які забезпечують догляд літніх одиноких земляків вдома.
  • Україна обов'язково переможе у війні. На це тільки потрібен час. Все-таки за Україну воює цілий народ, а за росію - її влада. У ць­ому й різниця. Мобілізація їхня нам теж не страшна. Росія таким чином робить тільки видимість воєнних дій. їхній нинішній призов - це не навчені і не підготовлені солдати, яких відразу відправляють на війну.
  • Війна застала на той час 16-річного хлопця з Корюківщини на лікуванні в Чернігові. З перших днів рідні вже не мали змоги забрати його додому, в село Охрамієвичі. В’ячеслав був у лікарні, коли рашисти нещадно бомбили Чернігів. З персоналом, який залишився з хворими, майже поріднився. Про те, якими були для юнака, що опинився далеко від дому, перші дні повномасштабної війни.
  • 26 лютого Марія Щербакова зі своїм конем Енжелом повинна була перебазуватися у конюшню спортивної бази «Динамо-Київ» з метою підготовки до участі у Всеукраїнських змаганнях. Вже готували план тренувань, і раптом – війна. 6 березня у їхнє село зайшли ворожі танки. А у величезному дворі господарства Щербакових встановили САУ. Поруч був
  • У Івана Михайловича і Надії Дмитрівни кожен день починається і закінчується біля могили єдиного сина Максима. Він був і буде їхнє все: любов, надія, гордість, краса... Батьків з синочком навіки розлучи­ла клята війна. 7 жовтня був би Максимів 29-й день народження. День спога­дів, смутку і розпачу. Без сина. Якби можна було, батьки нікуди і не йшли б від сина...
  • (4 листопада 2022 19:26) Батьківський подвиг Борисків
    «Сенс нашого життя - це наші діти», - каже подружжя Борисків із Рождественського. Ольга Миколаївна та Віктор Миколайович дали життя п'ятьом дітям. А нещодавно подвиг багатодітної матері було відзначено високою державною нагородою: Ользі Миколаївні присвоєно почесне звання «Мати-героїня».
  • У Коропській центральній лікарні — поповнення. Після закінчення інтернатури молодий лікар-анестезіолог Станіслав Олегович Мельник приїхав працювати у нашу лікарню. Станіслав Олегович із тієї ка­тегорії людей, які з першої хвили­ни викликають до себе симпатію. Усміхнений, комунікабельний, приємний співрозмовник, який випромінює тільки позитив.
  • Генеральний директор кількох під­приємств, доктор будівництва, ака­демік академії будівництва, лауреат премії імені академіка М.С. Буднікова, кандидат технічних наук, заслу­жений винахідник і раціоналізатор - навіть це далеко не весь перелік професійних здобутків почесного директора НВКЦ «Прес» Григорія Во­лошина
  • Знаний у Новгород-Сівер­ській громаді краєзнавець Павло Провозін проводив екскурсії для гостей міста, починаючи з 1979-го, коли ще був позаштатним співро­бітником Новгород-Сіверського бюро подорожей і туризму, очолюваного Валентиною Гладковою. А потім і протягом 41 року його роботи в музеї.
Сторінка: 1  ...  106 107 108 109 110  ...  894     попередня | наступна