Новини

Людям про людей 

  • Інспектор прикордонної служби відділу «Гірськ» городнянець Павло Шекера разом з іншими прикордонниками стояв на захисті Чернігова коли російські війська намагалися пробити собі дорогу через місто до омріяного ворогом захвату столиці. Вранці 28 березня Павло вкотре разом з побратимами вирушив на блокпост в районі сміттєзвалища на заміну хлопцям
  • І для Олександра і Людмили Максименків зі Сновська це дер­жавне свято стало ще й сімейним у 2010-му. Тоді 24 серпня народився їхній первісток Сергій. У 2013-му свято стало по­трійним — цього ж дня з ’явився на світ і молодший Артем. “Оце точність!”, - жартували друзі, вітаючи батьків. Дехто всерйоз допитувався. як змогли так вирахувати.
  • На долю Олександра Бабка випало багато труднощів, та чоловік не зневірився і каже, що опустити руки - це останнє діло. Його мама і вітчим трагічно пішли з життя в один день. У 24 роки хлопець став опікуном двом чу-1 жим дітям. Залишився вдівцем з трьома рідними дітками на руках. Він постійно шукає заробітки і каже, що на­віть в селі можна знайти копійчину
  • Аби відволіктися від сумних думок й чимось зайняти руки, Оксана допомагає тітці Любі по господарству й на городі, їздить з донькою до школи, у спортзалі якої разом з іншими волонтерами плете маскувальні сітки, ходить по інстанціях у пошуках роботи й розуміння - намагається приз­вичаїтись до свого нового життя і мріє якомога швидше повернути­ся додому, на Донеччину..
  • Сповнений сил та енергії, молодий і краси­вий, дуже сильний, справжній богатир, добре обізнаний у військовій справі, надійний побратим, із яким і у вогонь, і у воду. Руки мав золоті, і серце в нього теж було золотим: добре, чуйне, ніжне, любляче... А війна нарекла його ще й Героєм. Навіки... 12 липня наш воїн отримав на Донеччині серйозне поранення
  • 29-річна Ірина Скриль з Киріївки каже, що сусіди вже звикли до їхніх “крикунів” - саме так ніжно називає вона свою екзотичну дуже емоційну домашню птицю через їхню рису кричати від появи чужої людини.
  • Щиро кажучи, в те, що росія посміє напасти на нас війною, вірило небагато. Путін хоч і дратував світ останні вісім ро­ків, однак всі агрументи зводилися до одного: про яку війну може йти мова у цивілізованому ХХІ столітті, коли більшість політичних й економічних непорозумінь вирішуються за столом переговорів. У гіршому випадку думалося: ну, відчи­крижив з мапи України болючий шмат території й на цьому, може, заспокоїться.
  • Аби наші армійці ситими були, смачно обідаючи в окопі чи бліндажі, згадували домівку, коропські жінки Оксана Тептюк і Тетяна Назарчук зранку й до пізнього вечора печуть, сушать, консервують. Їхню надзвичайну ініціативу підтримало немало людей: хтось - продуктами, хтось - коштами, а дехто - вдягнув фартух і став до плити.
  • Валентина Стельмах виробляє ляльки-мотанки. Жінка має золоті руки і вважає, що своє вміння шити отри­мала у спадок від батька. Народилась у 1961 році в селі Лави у багатодітній ро­дині. Вона наймолодша серед семи дітей. Життя не ба­лувало. Валентина Петрівна каже, що до війни жила, як у казці «12 місяців» в порівнянні з радянськими часами.
  • Куниця Алла Дмитрівна - народилася 20 липня 1972 р. в сім’ї робітників Дмитра Яковича та Тетяни Сидорівни на землі зна­менитого українського ре­жисера та кінематографіс­та О.П.Довженка в смт Сосниця. Ще в дошкільні роки маленька кучерява ді­вчинка любила гостювати у бабусі у Рудні, де бігала щоранку босоніж до крини­ці з джерельною водою ми­луватися
Сторінка: 1  ...  107 108 109 110 111  ...  887     попередня | наступна