
Я вірю в те, що у Бога на кожного з нас є якийсь свій чудовий план. Людина народжується для того, щоб під час свого перебування на цій грішній землі реалізувати те, що несе її душа, що в неї закладене небесами. Кожна людина приходить у цей світ з якоюсь конкретною місією, зі своїм призначенням.

Аліна Білодід - педагогиня вищої кваліфікаційної категорії, має звання старшого вчителя. Колеги говорять, що вона досвідчений педагог, скромна, привітна та доброзичлива. Сьогодні Аліна Білодід - заступник директора з виховної роботи у Гужівському ліцеї, там читає історію, правознавство та громадянську освіту. Паралельно працює в Ічнянському ліцеї №4, якому віддала понад три десятиліття

Своє знаменне сторіччя у кінці веерсня відзначала новоборовлянка Марія Іванівна Олексієнко. Її ювілей зачепив усю велику рідню, сусідів, приїжджих гостей зі Сновська і Чернігова (організувала незмінна лідерка ветеранського руху громади Людмила Кравець), а також багатьох інших людей, котрі знають ювілярку давно, котрі лише тепер почали про неї дізнаватися

Лишень тридцять три роки життєвого шляху доля відміряла Павлу Медведю з Атюші. Молоде життя обірвала проклята війна у пекельних боях на Херсонщині. Рідна Атюша зустрічала свого Героя на колінах. В останню путь проводжали Павла теж усім селом.

Якщо комусь в задоволення викинути старі меблі на смітник, то Юлії Дідушевій неабияке щастя там їх знайти. В її талановитих руках «гидке каченя» перетвориться, якщо не на лебедя, то на милого і привабливого птаха. Якось в подруги вона побачила старий буфет і відразу промовила «я б його змінила». Тоді ще Юлія і гадки не мала

Про престиж професії Серпи Вадимович ніколи не задумувався. Він, перш за все, хотів вивчати точні науки. Коли навчався у Сосницькій гімназії, то займався поглибленим вивченням і біології. І навіть йому подобались гуманітарні предмети.
Неодноразово брав участь у конкурсах Яцика, Шевченка. Але коли здав ЗНО, то вирішив остаточно, що навчатиметься математики.

Про неї непросто розповісти словами, бо сама вона працює не пензлями й фарбами. її світосприйняття яскравіше за будь-яку колористику, а відчуття глибші за найпотаємніші глибини неосяжного космосу. Тому її роботи - це щось набагато більше за сюжет на полотні. Вони пробуджують усі відчуття споглядача, бо самі є тим самим відчуттям.

Кілька місяців чернігівка Ірина Дейнеко разом із донькою Нікою та сином Нікітою, якому на момент подорожі виповнилося трохи більше року провела в Ірландії. Вона поділилася своїми враженнями про життя в цій північній країні, жителі якої прихистили кілька десятків тисяч українських біженців.

Майже десять років тому подружжя Дуб'яг із Крисок вирішило взяти під опіку дітей, позбавлених батьківського піклування. За цей час у їхньому дитячому будинку сімейного типу знайшло родинну любов шістнадцятеро дітей. Сьогодні Світлана Валентинівна сама виховує дітей, бо чотири роки як не стало чоловіка.

Коропчанка Любов Миколаївна Проскура шиє для наших захисників спідню білизну. «Якщо я можу хоч чимось підтримати наших воїнів, то чому ж не сісти за швейну машинку, якщо вмію шити», - каже 67-річна волонтерка. Уже понад шістдесят її виробів поїхали на фронт.