Новини

Людям про людей 

  • Щоб відволіктися від війни Людмила Пома почала плести ковдри і доріжки. А коли кількість готових виробів сягнула майже 140 і закінчилася сировина, пе­рейшла на малювання. За два тижні бабуся вже намалювала понад 40 картин і її кімната перетворилась на справжню галерею. Захоплюється настільки, що про­довжує своє мистецтво при ліхтарику і при свічках, коли нема світла. Найбільше дивує її азарт в такому віці, адже Людмилі Іванівні - 88 років!
  • Вона виглядає старшою за свої роки, але мова зовсім не про зовнішню зрілість. Ні, просто її очі дивляться на співрозмовника з глибокою осмисленістю, без тієї дитячості, яка притаманна її вікові. її мова виважена, чиста, речення - короткі, по суті. її день розписаний майже похвилинно: школа, занят­тя музикою, спортом і волонтерство. А борзнянці Ярині Косяненко усього 13 років...
  • Дитинство - голодне і босоноге, юність - війною обпалена, трудове життя - гартоване колгоспними буднями. Це окремі сторінки із книги буття одного із довгожителів Атюші, знаного теслі села Миколи Лукича Баранця, на життєвий поріг якого святий Миколай приніс 95-річний ювілей.
  • Термобілизну і флісові кофти, шапки і бафи, спальники і маскувальні халати для наших воїнів- захисників шиють коропські волонтерки Оксана Тептюк і Тетяна Назарчук. Усе це стало можливим завдяки фінансовій підтримці земляків. Бо і професійну швейну машинку змогли придбати, й оверлок, й необхідні тканини.
  • Чорнобиль увійшов у життя Олександра Бондаренка на початку 1987-го року, коли офіційна пропаганда вже відзвітувала про завершення основних робіт по ліквідації наслідків й побудову сарко­фагу, який офіційно назвали «об’єкт «Укриття». На початку березня чоловіка викликали у райвійськкомат й повідоми­ли
  • Тетяна Троцик має рідкісний дар малювати і портрет людини може завершити за три години. Бухгалтер за освітою знайшла себе в творчості і 17 років займалась нігтями. Вже два роки, як майстриня робить тату і перманентний макіяж брів. Тетяна зізнається, що змінити рід занять переконала саме тяга до малювання. Під час роботи над портретом жін­ка бачить тіні, які
  • Насправді Варварі Петрівні Байдаловій із Кинашівки 100 років минуло вже кілька місяців тому. Бо ж мати казала, що народилася вона у липні, у жнива. А вже якось так склалося, що батько записав її груднем... Це вона добре знає, хоча останнім часом і скаржиться на пам’ять. Каже, вдень їй важко зібрати всі думки докупи.
  • Із 14 листопада в Ічні пра­цює садочок №3. Це єди­ний на все місто дошкільний навчальний заклад, який за воєнних умов може працю­вати, оскільки тут є укрит­тя. В інших садочках таких споруд немає, а отже, ці колективи на простої, а їхні вихованці вдома.
  • Жителька Семенівки Лідія Іванівна Зубрій не називає себе волонтеркою, хоча кожного дня, навіть попри погане самопочут­тя, працює на цій ниві, робить свій маленький внесок у перемогу України. Вона вже передала для наших захисників 70 пар шкарпеток і 15 пар рукавичок. Лідія Іванівна не вживає ви­соких слів про патріотизм, натомість просто каже
  • Ми в Коропі, слава Господу, не відчули всіх жахіть війни. Одна справа, бачити по телефону на картинці зруйновані будинки і зовсім інша - добиратися в Чернігів через Новоселівку. Їхали люди - і плакали гіркими сльозами. Усе знищено, де жити людям? Уже з квітня волонтери поодинці захо­дили до постраждалих, пропонували до­помогу. Потім зрозуміли: їх десятки, треба об'єднуватися. Так і виникло громадське об'єднання «Бо можемо»
Сторінка: 1  ...  105 106 107 108 109  ...  900     попередня | наступна