
Кожний по-своєму в цей непростий час справляється зі своїми емоціями. Спеціалісти радять щось робити своїми руками - це хороший спосіб відволіктися від постійного оновлення новинної стрічки й думок. Сосничанці, секретарю судових засідань з 20-річним стажем роботи на цій посаді Ірині Шуляр допомагає рукоділля, а саме в’язання і вишивання

Але Ганні Іванівні Плитник тільки 88 років. Щоб наздогнати своїх маму і бабусю, потрібно хоча б десяток років протупати. Адже мама прожила до 105 років, а бабуся до 96. Надіється жінка, що не відстане від своїх рідних, бо має дуже гарний догляд від своєї єдиної доньки Тамари, яка ще не має пенсійного віку, але мусила залишити квартиру і роботу у Чернігові, щоб глядіти

З фотографіями Вікторії Семенець все навпаки - побачивши їх, здивувавшись, насолодившись, повертаєшся до них знову і знову. Вони відгукуються в твоїй душі, тобі здається, що вони - твої, про те, що бачив ти, про те, що ти любиш.
Вікторія народилася, виросла і живе в містечку Ічня нашого Прилуцького району. Після закінчення школи вступила

По всій Україні нині працює ціла армія волонтерів. Левова частка серед них — жінки. Їх усіх об’єднує жагуче бажання допомогти нашим воїнам здобути перемогу, а тим, хто трохи слабший духом — справитись з реаліями війни, в яких доводиться жити. Кожна до свого вибору приходить власним шляхом. В одних на фронті чоловік, син, батько, інших мотивує

11 листопада для українців ознаменувалося зразу двома радісними подіями: ЗСУ нарешті звільнили Херсон — єдиний обласний центр, який вдалося захопити рашистам під час повномасштабного вторгнення; а ще цього дня в рамках обміну вдалося повернути з полону 45 українських військових! Серед визволених був і наш земляк - 32-річний Микола Железняк

Чернігівка Тетяна Терещенко разом із донькою Олександрою виїхали з міста в березні, рятуючись від війни. У той час посилювалися обстріли, залишатися в Чернігові ставала дедалі небезпечно. Подруга Тетяни дозволила скористатися своїм авто. Жінка знайшла водія, який погодився допомогти і так ще врятувала свою маму, і сестру з її доньками. У будинок Тетяни, розташований

Окраїна села Погреби. Між полем кукурудзи, лісосмугою і київською трасою затиснутий охайний будиночок. Над хвірткою - табличка «вул. ім. Леніна». І не лише вона з того - вже не існуючого, колишнього, довоєнного - життя. Люди за хвірткою також інші: що таке війна, вони побачили ще вісім років тому. З тих пір мирне життя у рідному Первомайську Луганської

Неймовірної краси торшери та світильники у вигляді пишних орхідей, витончених троянд, яскравих жоржин, запашних лілій та інших різноманітних квітів у себе вдома робить сновчанка Людмила Мося. Таке заняття стало своєрідним хобі для жінки ще чотири роки тому. Тоді Людмила, переглядаючи стрічку новин в інтернеті, натрапила на фотографії

Парадокс, але видався він дуже сонячним і теплим, без віщувань біди. А вона, справжня біда, була поруч, в селі. Рашисти в`їжджали туди колоною, прямуючи до сільради, до головного сільського посадовця, до старости. Чи міг він сховатися, виїхати в безпечне місце? Міг! Варіанти були, транспорт був, однак Анатолій Олександрович розумів, що кудись подівшись, створить небезпеку для діловода Олени Аніщенко, інших активістів,

Вони не надто багатослівні, втім, мабуть, як усі військові. Про свою службу на різних фронтах говорять скромно і стримано, між словом, наче нічого особливого не роблять. Хоча на водіях та механіках тримається і тилове забезпечення, і евакуація з «гарячих» точок, і справна робота всієї важкої техніки.