
Волонтери... Значення цього давно знайомого усім нам слова люди повною мірою почали усвідомлювати ще з двох столичних майданів, коли приносили протестуючим їжу та одяг прямо на площу. Та й з окупацією Криму й Донбасу серед нас знайшлося багато щирих та щедрих серцем людей, бажаючих допомагати військовим

Ця сімейна пара з Ніжина, що на Чернігівщині, закохана у поліграфію вже майже два десятиліття. Це їх захоплення, робота, власний бізнес-проєкт, їхнє життя. Та від 25 лютого 2022 року Людмила та Микола Лисенки стали ще й кулінарами виробничих масштабів. Цей шлях від поліграфії до кулінарії тривав лише кілька днів

При нашій першій зустрічі Люда сказала одну важливу річ, яка усього лиш кількома словами вичерпно описала її життєву позицію: «я не боюся нікого з людей, тільки Бога. Багато тих, з ким звело мене життя, вважає, що я несповна розуму, бо маю сидіти вдома і «не вибиватися з натовпу». Але я знаю, що моє місце - на передовій. Захистити свій народ, чого б це не вартувало, - мій обов’язок. Я - єдиний захисник моєї родини, тому що, хто, як не я?»

З 24 лютого життя Тетяниної родини змінилося кардинально. Ще напередодні звечора вони будували плани, її старший 8-річний син Сергійко доучував назавтра уроки, а двоє менших, дошкільнята 6-річний Дмитрик та 3-річний Ваня, як зазвичай збиралися йти у садочок. Але почалася війна. Російські літаки почали бомбардування українських міст, містечок та сіл, зокрема й мирний Харків.

Учасник міжнародних конкурсів та фестивалів, лауреат премії ім. Григорія Верьовки та літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка, народний аматорський фольклорний колектив Сосницького будинку культури «Криниці» існує 41 рік. За роки на сцені колектив отримав безліч грамот і нагород. Найціннішим надбанням є збирання

Побувати на подвір’ї жительки села Вільшане Ніни Федорівни Крук - це не тільки відчути позивні емоції. Тут отримаєш справжню арттерапію квітами. У дворі, як каже жінка, ростуть красиві квіти. Так вона називає троянди. А на городі справжній квітковий рай. Тільки уявіть: квітами засаджено увесь город - більше 5 соток!

Жителька Карильського (на Коропщині) Софія Пономарчук недавно розміняла свою другу вікову сотню. А на вигляд вона років на 30 молодша. Ну, може, на 20 з хвостиком. І зморщок немає зайвих, і не зігнута в три погибелі. Сама себе обслуговує. Днями на городі ще буряки чистила. І моркву збирається.

Війна переписала сценарій долі чернігівки Вікторії Буланцевої. Жінка, яка все життя прожила у місті, змушена починати все з нуля, але при цьому вона духом не падає і вірить тільки в хороше.

Олександр Яковенко церковні свята і неділю присвячує службі Богу і відпочинку. 40-річний чоловік вже 18 років править у Свято-Покровському храмі села Лави. В той день, коли іде до святині, всі молитви читає по 2 рази. А все тому, що після завершення служби за будь-якої погоди їде в ще одне маленьке село, де його приїзду дуже чекають люди. Батюшка Олександр любить

Такі нині стосунки у Тетяни та Євгенія Морозів, що проживають у селі М.Устя. 51-річна дружина працює у Броварах, а Євгеній вже пенсіонер і третій рік нікуди із М.Устя не виїжджає. Побачення у пари через тиждень. Саме такий графік роботи у Тетяни Григорівни. І вона після робочого тижня мчить власним авто в село, де її чекає коханий. А гарячі розмови і переписки