Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям про людей » Максим Шерело народився і зростав у Чернігові, переїхав до села, щоб жити у злагоді з природою і тренувати юних боксерів у Березні

Максим Шерело народився і зростав у Чернігові, переїхав до села, щоб жити у злагоді з природою і тренувати юних боксерів у Березні

 

У цей складний час воєнного лихоліття, сповне­ного тривог, сліз, хвилювань, коли дорослим важко це все переносити, то ще складніше - ді­тям. Війна обмежила їхню свободу, навчання, спілкування з друзями, заняття улюбленими справами. Саме тому, аби трохи відволікти дітей від сумних думок, ось уже майже два місяці в Березні функціонує секція боксу. І хто знає, чи вдалося б її відкрити, якби не було спільного бажання самих дітей, їхніх батьків, тренера. Саме про це поспілкувалися з трене­ром Максимом Шерелом.



З ЧЕРНІГОВА - В РОГІЗКИ


Виявляється, історія секції боксу, яку відвідують березнянські хлопці та дівчата, розпочалася не два місяці тому, а значно раніше. Років два тому, коли їхні батьки дізна­лися, що в сусідніх Рогізках на Сновщині є така секція, то домовилися з тренером і стали привозити своїх дітей на тренування. А звідки ж у Рогізках взялися боксери? Ось тут варто розповісти про самого Максима Шерела.

Невдовзі після того, яку Рогізках з’явився Максим, там і заговорили про бокс. Точніше, про бокс знали просто як про вид спорту, переглядали турніри по телебаченню, а от так, щоб бути дотичним до нього, тренуватися, в селі стало можливим лише після 2012 року. Бо саме тоді Максим Шерело з сім’єю перебрався з Чернігова до Рогізок.

Багато хто зі знайомих Максима яку Чернігові, так і в Ро­гізках сприймали це його рішення як прояв дивакувацтва: народився в Чернігові, там ходив до школи, здобув спо­чатку фах електромонтажника в професійно-технічному училищі, а згодом, відбувши строкову службу в Збройних силах України, навчався в Національному університеті «Чернігівський колегіум імені Тараса Шевченка» за фахом «Фізичне виховання». І раптом - переїзд до села.

- У дитинстві, коли на канікули приїжджав до бабусі в Рогізки, я уже починав мріяти проте, яку моєму дорос­лому житті буде власний будиночок у такій тихій місцині, де поряд і ліс, і річка, - ділиться Максим. - Де яблука у садку падають у росяну траву, а ти не боїшся підняти його з долу і з’їсти, не миючи. Але водночас не мав бажання жити так, як жила моя бабуся: досвітній підйом і пізній відбій, город заради худоби, а худоба - заради городу. У своєму самостійному житті я бачив ще й альтанку, в якій можна б було з родиною чи друзями сидіти тихими вечорами і спостерігати, як сонце котиться за обрій.

З дорослішанням життєва філософія чоловіка не змі­нилася, а лише вдосконалювалася: він захопився темою зеленого туризму й екологічних поселень, перечитав купу літератури щодо планування будинків, закладання та вирощування саду.
Поштовхом до переїзду був і приклад батьків Максима. Вони обидвоє - уродженці Рогізок. І теж, хоч і прожили
у місті два десятки років, але після виходу на пенсію по­вернулися до села. Тому і син тоді вирішив переселитися до бабусиної хати та став хазяйнувати. А ще він дуже любить природу, і саме вона, на його думку, дає більше простору та свободи.

Загалом у свої 36 років Максим дім хоч і не збудував, але відремонтував старий, бабусин. Та так, що у ньо­му нині є всі зручності для комфортного проживання. Вже тут, у Рогізках, у них з дружиною народилися двоє синочків. Також не одне дерево посаджене Максимом Шерелом. За ці десять років на обійсті поряд із старим бабусиним садом росте молодий сад із сотень дерев, у якому поряд зі звичними яблунями плодоносять екзо­тичні рослини.



ВЛАСНИЙ СПОРТЗАЛ ДЛЯ ВСІХ


Разом з буденними клопотами з облаштування родин­ного гніздечка та садінням дерев Максим не забував про своє захоплення спортом.
- Я люблю спорт з дитинства, - розповідає він. - Поки був школярем, відвідував спортивні секції, займався різними видами спорту. Особливо подобаються єдино­борства: бокс, кікбоксинг. Перебравшись до Рогізок, вирішив не лише сам тренуватися, а й залучити до спорту дітей та підлітків. Тим більше, що охочих не бракувало. У Рогізках мешкають понад 600 жителів, є дитячий садок, школа. Тому розгорнути роботу з пропаганди здорово­го способу життя, створивши можливості для цікавого активного дозвілля дітям і дорослим, було де. Спочатку два роки (2013-2014 роки) я керував у місцевій школі секцією боксу від спортивної школи «Колос». А потім на деякий час змушений був припинити тренерську діяльність.

Справа в тому, що Максиму необхідно було утримува­ти родину, а тренерська робота не давала особливого доходу. Вдома він займався виготовленням меблів, згодом чоловіку довелося їхати на заробітки до столиці, де працював охоронцем.

Однак мрія про відновлення тренувань не полишала його. І цього разу він хотів робити це вже у власному спортзалі. Тож з 2017 року зі своїм товаришем, а зараз і сусідом Андрієм (він теж сім років тому переїхав з міста до села) стали обладнувати в приміщенні старої хати по сусідству тренувальну залу. Влітку 2020 року почав формувати групу і займатися в своєму саду. А восени вже продовжили заняття в спортзалі. Наразі обладнали лише спортзал та майданчик для тренувань на вулиці, але в планах ще санвузол, роздягальня, лазня. Засну­вали неприбуткову організацію «Здорова Сновщина». Це дало змогу залучити до розвитку спорту підприємців, депутатів, батьків.

- Зараз у залі ми маємо багато спортивного інвента­рю, - каже Максим. - За можливості докуповую ще. Ді­тям подобається займатися. Звичайно, хтось приходить спочатку з цікавості, а потім, відвідавши два-три трену­вання, припиняє займатися. А хтось зі мною постійно. Для мене важливим є те, що мої вихованці вже стають учасниками боксерських спарингів, змагань, клубів, спортивних шкіл. А це сприяє тому, що вони набувають більшого досвіду, спілкуються з ровесниками і, головне, - зайняте їхнє дозвілля, адже спорт дисциплінує.

ЯК БЕРЕЗНЯНЦІ «ЗАСВАТАЛИ» СОБІ ТРЕНЕРА З РОГІЗОК

Розголос про бокс у Рогізках швидко поширився сусід­німи селами. Невдовзі до рогізківських юних боксерів додалися хлопці та дівчата з Кучинівки та Березни. Саме з Березни на тренування їздили десь 15 чоловік. їх при­возили батьки власним транспортом.

Наприкінці минулого року батьки запропонували, щоб Максим Шерело приїжджав до Березни і вів секцію там. Разом з тим вони звернулися з клопотанням до селищного голови Володимира Павленка. Він підтримав, визначилися з приміщенням для занять - у спортзалі Березня нського ліцею.

Перше заняття в Березні планували розпочати після 1 березня. Але не сталося - війна. І хоч у самих і Рогізках, і в Березні окупантів не було, але ні про які тренування не йшлося. Весь березень було чути, як міцно тримає оборону наш Чернігів, як ворог нищить артобстрілами Новоселівку.

На початку квітня рашисти залишили Чернігівщину. І вже незабаром березнянці згадали, що їхні діти можуть відвідувати секцію боксу.
- Тренування ми відновили з середини травня, - розповідає Максим Шерело. - Наразі я маю загалом близько пів сотні вихованців. Більшість із них - у Березні. Вікових обмежень по віку немає: займаються діти та підлітки до 18 років. З кожною групою проводжу два тренування на тиждень. Тим, хто бажає, не відмовляю в додатковому, третьому, тренуванні. Але для цього вже треба приїхати до Рогізок.

Справа, якою займається Максим Шерело, тримається на ентузіазмі. Насамперед - його особистому. Він і інвента­рем поділиться, і сам його привезе на тренування. Підбере такі вправи, щоб не відбити у дітей бажання, а навпаки, щоб їм було цікаво. Натомість і батьки бачать результат тренувань: навіть якщо їхня дитина не стане чемпіоном з боксу, вона займається тією справою, яка приносить задоволення, сприяє зміцненню здоров’я і знадобиться в подальшому житті. Адже спорт підтримує фізичний та психо­логічний стан, додає мотивації та жаги до життя, розвиває, дає можливість ставати кращими. Тому підтримка і дітей, і тренера з боку батьків також дуже важлива.

Джерело: "Наше слово" від 04.08.2022, Віталій Сергійко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Шерело, Рогізки, бокс

Добавить в: