
Якщо хочеш, щоб у житті все налагодилось, радувало очі, то розпочни позитивні зміни із себе: наведи лад у своєму домі, на своїй вулиці, у своєму селі. Мабуть, із таким девізом ідуть по життю Володимир Едуардович і Тетяна Миколаївна Магнуси із Сиволожа, яких ми нещодавно відвідали. Майже три десятки років чоловік був у селі головою колгоспу, а його супутниця і надійний тил – медсестрою ФАПу.

Якось до рук потрапило кілька пожовклих від давності аркушів із учнівського зошита в косу лінійку, списаних простим олівцем, але каліграфічним почерком. Починався текст із заголовку «Прохання про реабілітацію, зняття судимості з правом відновлення на роботі вчителем»… Так починалася історія однієї з сотень учительских доль, зламаних сталінським тоталітарним режимом.

Їй 67 років, вона на пенсії, але ще працює. Має двох дітей. І вважає, що в неї було дві мами. Весільну сукню вдягала також два рази. І так повернула доля, що в обох випадках своє кохання зустрічала під час поїздок. Дев’ятий і десятий клас закінчувала, вже маючи сина і доньку. Має золоті руки і швейну машину не складала жодного разу з тих пір, як її купили, гарно вишиває, та 6 платтів і майже 20 блузок вишила вже в пенсійному віці. А ще минулого літа у свій поважний вік вона вперше в житті спробувала дещо нове для себе

Перший урожай огірків сосничанин Юрій Боковенко зібрав 23 лютого. А до теплиці висадив насіння у грудні. За сезон чоловік збирає близько 3 тонн огірків. Плодоносять довгастики у теплиці аж до вересня, щоправда, чоловіку доводиться півроку жити у тій теплиці.

Ще з самого раннього дитинства вона мала наполегливий характер. Була впертою, та саме ця риса і стала доброю запорукою всьому задуманому. Якщо в голові народились думки, то незабаром вони мали всі шанси до реалізації. Вона народилась в сім’ї, де батьки виховували вісім дітей. В дитинстві товаришувала з хлопцями більше, ніж з дівчатами. Була сміливою і видиралась на високе дерево без страху.

Умілі жіночі руки завжди творять дива, особливо коли справа стосується кулінарії. Уродженка Вінниччини, а вже 15 років як сосничанка Ольга Ступа, поринула у випічку після святкування річниці свого сина, на яку вона спекла незвичайний торт. І хоча має відповідальну і серйозну спеціальність - юрист і навіть декілька років відпрацювала, та зрозуміла, що в цій професії зовсім нема поля для творчості.

Найбільше люблю свою роботу за спілкування з такими людьми. Ідеш на зустріч, не знаючи людину, а виходиш натхненний, збагачений її мудрістю, досвідом, переймаючись життєвою історією. Зігрітий щирістю, вдячністю за увагу, гостинністю.

У червні сторічний ювілей святкувала жителька Забарівки Кулина Радченко. Бабуся тепер живе у Сновську, тож її приїхали вітати і земляки з Корюківщини, і представники сновської влади. У день народження довгожительки, 21 червня, в Кулини Радченко побували земляки з Корюківщини

Вона мріяла в дитинстві, що буде лікарем. Коли була дитиною, то в лікарню йшла без страху і ніколи не плакала, адже тоді їй віддадуть використаний .шприц, якусь пробірку, пусту тару з під ліків. І вона дома гралася ними і лікувала своїх ляльок. її бабуся мала швейну машину і постійно щось шила, а вона завжди з цікавістю спостерігала за нею. Частенько бабуся дозволяла їй самій пробувати шити, а сама була поряд і уважно дивилися, щоб онука робила це обережно.

Він народився у Сосниці. У п’ять років померла мама і він залишився сиротою. Життя покидало його по світу, але повернуло туди, де і народився. Давно на пенсії. Та тієї справи, якою займався все життя, не полишив і досі. Те, що вміють його руки у 86 років, -дивина. Але ще дивнішим є те, що він один з небагатьох, хто володіє цією професією на Сосниччині. Звертаються до нього майже щодня: хто за порадою, кому треба щось підігнати, виточити - не відмовляє. Знає, що крім нього допомогти більше нікому. Два роки тому переніс