
Життя Олександра Олещенка не можна назвати якимось надзвичайним. Бо сам він – звичайна людина, простий селянин, зі стандартною біографією людей свого часу. Рано залишився без батька, голод і бідність, війна, післявоєнна тяжка праця.

29 квітня у Чистий четвер* конотопські господині (а не відьми) на Городнянщині наводили лад у хаті і в дворі. Раніше у кожній хаті був куточок з іконами та рушниками. Висів він під стелею, тому там прибирали рідко, але перед Великоднем — сам Бог велів.

На краю Березни колишнього Менського району тягне важкі сумки з продуктами 74-річна Світлана Хричикова. За мить до неї підбігає 14-річний онук Вадим. Підхоплює ношу. Помалу до хлопцевої хати. Там він живе з матір’ю Валентиною. Поряд зі спаленим сараєм зупиняються.

«Мексиканці чимось схожі на українців, але більш веселі», - такий власний висновок про цю націю зробив чернігівець 36-річний Сергій Коваленко, який три тижні подорожував Мексикою і зміг детально дізнатися про життя місцевих жителів, як у популярних туристичних місцях, так і провінції.

Этот человек стал героем гартовской публикации около двух лет назад. К сожалению, повод для этого был не очень веселым. Однако благодаря ваш, уважаемые читатели, сегодня наш есть о чем рассказать и за кого искренне порадоваться.

37-летний Александр Смалько из Талалаевки (а для друзей и добрых приятелей – просто Смарт) по специальности художник - график. После школы окончил в Киеве индустриальный колледж по этой специальности. Поступал туда не потому, что надо же где-то учиться, а потому, что с самого раннего детства рисовал. И хотя рисовать любят большинство детей, Сашины рисунки были особенными - авторскими.

Багатьом читачам нашого часопису добре відома неповторна, квітково-подарункова, святкова атмосфера весіль чи ювілеїв. І добра слава лине не тільки Черніговом, але й далеко за його межами про майстерність ведучого Сергія Тарасевича, який нещодавно відсвяткував свій 70-річний ювілей.

Наближаються День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Їх, справжніх фронтовиків, можна вже порахувати на пальцях. У Корюківській і Холминській територіальних громадах (це колишній Корюківський район, за старим адміністративно-територіальним устроєм) серед живих – лишень четверо.

Блакитна, як весняне небо, – з матчею, червона, як палке кохання – з паприкою, помаранчева, мов яскраве сонце, – з куркумою, а ще неймовірно смачна та корисна – це Prosta pasta. Коли закохані беруться відкривати власну справу, яка їм до душі, то, безперечно, в неї буде успіх.

Марії Петрівні Гончар із Лісок на Менщині виповнилося поважних 90 років. Ген довгожительки вона отримала, мабуть, від своєї бабусі, яка прожила 101 рік. Виростила жінка п’ятьох дітей, тож має тепер 11 онуків та 11 правнуків, які ледь умістилися в хаті, коли приїхали вітати ювілярку.