• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Першу орхідею подарував майбутній зять


Першу орхідею подарував майбутній зять

 

«Ідьте прямо, по вулиці - двір Ніни Дмитрівни не минете. У неї квітів - ціле море», - зорієнтували нас у Оленівці. І справді, розкішне буяння тюльпанів на всі кольори й смаки ми байдуже проїхати не змогли. Ніна Сокол саме збиралася на роботу в школу, де працює техпрацівницею. Та про свої квіти розповісти погодилася, бо вони для неї - все життя.



Коли заходиш у двір - то аж очі розбігаються: праворуч квітнуть на три кольори кущі бузку, далі - декоративний млин, який у вітряну погоду крутиться й ніби меле невидиме борошно, прямо - клумба із усілякими, які тільки є, квітами, прикрашена глиняними глечиками на кілочках і фігурками звірят, одну зі стін будинку прикрашає сільський пейзаж із конем, копицями сіна і церквою, написаний вже нині покійним художником...

Між пишним цвітінням квітів виросли у цьому затишному обійсті подружжя Соколів син із дочкою, приїжджають погостювати четверо внуків, які дуже люблять бабусин садок, свіжі суниці й малину.

- Гібіскуси цього року попримерзали, - бідкається господиня. - Один, правда, відходить, а інший - хто зна, чи оклигає. Ось сирійська троянда.

Відцвілися підсніжники, проліски і крокуси. Є нарциси, тюльпани, іриси, рябчики, папороть, мускарики, більше ста кущів троянд. Багато деревовидних півоній. Якщо сіяти їх із зернинки, то зацвітуть тільки на четвертий - п’ятий рік. Тому купувала вже саджанці. В залежності від сорту, квітки півоній - звичайні, махрові, повні. А запах від них - на весь двір! - захоплено каже жінка.

Діти знають, що мама їх любить, то їх і дарують. Із самого дитинства ще її мама, яка пропрацювала все життя дояркою в колгоспі, теж любила, щоб під хатою росли нехитрі на той час квіточки: іриси, півонії, чорнобривці. Трояндами ще масово ніхто не займався. А Ніна Дмитрівна їх любить. Де тільки «гуляє» клаптик клумби - там уже скоро буде рости троянда.

Дивлячись на уквітчане подвір’я, молодий сад, виноград за хатою, розкішні клумби ірисів та лілій, упорядкований город, - не віриться, що тут ще кілька десятків років була лише гола земельна ділянка. Молоде подружжя у вісімдесятих роках побудувало власний будинок і облашту-вало подвір’я. Ніна Дмитрівна зізналася, що любить, щоб усе навколо було гарно. І видно, що тут усе для цього робиться.

- Ми з чоловіком обоє - оленів-ські. Він один час був електриком на фермі, де я змалку допомагала мамі корів доїти, часто все ремонтував, і, мабуть, там я йому й сподобалася, - каже вона. - Зараз працюю в школі техпрацівницею, а раніше була начальником поштового відділення.

Ідемо й оглядаємо клумби далі. Ось хризантеми, далі - з пів тисячі гладіолусів! Це все - для душі, адже Ніна Дмитрівна ще не продала жодної квітки, а тільки міняється з кимось або наділяє, хто попросить. Далі росте грядка суниць, малини, ось - кампсис, схожий на виноградну лозу, а квіти - на дзвіночки. На городі - кріп, редиска, петрушка, горох та інша зелень, яку жінка висівати починає ще на початку березня. Також саджають під агроволокно ранню картоплю кількох сортів.


- Робота на землі для мене - не тягар. Оремо конем латочку на зиму, навесні чоловік бороною протягне - а я тоді все сію, насаджую. Ще в парниках вирощую розсаду помідорів, капусти, перцю. Он, погляньте, ірис розцвів, який двічі за літо цвіте. Хотіла біля кожного з них підписати сорти, але на це треба багато часу, тому понумерувала їх у зошиті. Коли якусь квітку саджаю і хоч одна не прийметься - це для мене ніби траур, так я їх люблю. Іноді собі щось не куплю, а квітку придбаю, - посміхається господиня.

На ганку вишикувалися горщики із бегоніями на всякий колір і смак. Ціле літо й осінь радують вони око господарів. А в жовтні Ніна Дмитрівна заносить їх до хати, де кущі починають жовтіти, поки залишиться сама бульбочка. Витягує її, просушує днів зо два, заносить у погріб, загортає в соснову тирсу, де також зберігає гладіолуси. Навесні знову висаджує у горщики, бульбочки проростають і знову ціле літо квітують різними барвами.

- Можна, звичайно, щоб вони зимували і в горщиках, але немає стільки місця, щоб їх розмістити. З цими квітами в мене пов’язаний особливий випадок. Два роки тому мали робити операцію, тож син забрав у Бровари. Готують мене лікарі, а як дійде справа до аналізів, що не зроблять - відхилення, робити не можна. І так було тричі. Син тоді й каже: «Мамо, давайте я вас повезу до квітів». І повіз у теплиці, де вирощують отакі бегонії. Коли я побачила цю невимовну красу, то відчуття були - не передати! Там стільки тих бегоній, я так зарядилася від них позитивом, що на наступний день нормалізувалися аналізи й мені зрештою зробили необхідну операцію.

Зцілюють душу господині абсолютно всі її квітучі улюбленці. Коли дощ або похмурий настрій, сідає Ніна Дмитрівна у веранді й перебирає кожен із сотні кущиків фіалок, близько двох десятків орхідей. І коли виходить від них - втому й негаразди як рукою знімає.

- Першу орхідею подарував мені ще на той час майбутній зять. Мабуть, дарував тоді з усією душею, що вона цвіте вже одинадцять років. Також вирощую орхідеї з «діток». А фіалки саджаю в невеликі стаканчики - чим їм тісніше, тим вони цвістимуть краще. На вікнах зять поробив для них подвійні полиці - так вони й зимують. А на літо знову виношу у веранду.



За весь вік рослин у мене було всяких, які тільки в магазинах продаються. Тільки не всі приживаються. Наприклад, дифенбахії не ростуть, калатея одна-єдина з багатьох росте. Також не прижилися маранта й антуріум.

Прибігаю додому з роботи, швидко попоралася - і до своїх квітів. І не уявляю такої людини, яка б могла їх не любити, - каже вона.

Після розмови з жінкою, екскурсії по її квітучому царству і справді піднявся настрій, який і зараз нагадує про себе квітучими кущиками подарованих Ніною Дмитрівною фіалок на редакційному вікні.

Джерело: газета «Вісті Борзнянщини», №24 (9946) від 12 червня 2021, Людмила Шульжик

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Оленівка, Борзнянщина, Сокол, Шульжик

Добавить в:
 
 


Центр Комплект