• Брухт ДальнобойСервис


До них приходять із надією...

 

Терапевтичне відділення Борзнянської міської лікарні можна було б описати кількома реченнями: відкрите на третьому (зараз - на 3 і 4) поверсі одного з корпусів у 1988 році; тоді було розраховане на 70, а сьогодні - на 60 ліжок; у відділенні на даний час працює троє лікарів-терапевтів, лікар-невропатолог, по 15 працівників середнього та молодшого медичного персоналу. Це якщо кількома реченнями. Але насправді розповісти про відділення сухими статистичними даними не вийде. Бо за кожною цифрою - люди, пацієнти і ті, хто їм допомагає. За кожним «проліковано» -майже цілодобова праця, інколи - на межі власних можливостей. А кожне «дякую» - підтвердження того, що їхня самовіддача була недаремною.



У цьому відділенні ніколи не буває порожньо. Навіть не так. Часто відділення заповнене майже повністю. Оксана Команда, одна з медсестер, поспішаючи до хворого, лише швиденько промовила: «18 років працюю на цьому поверсі, і всі 18 років кожен день - шалена круговерть. Спокійного дня й не пригадати...»

Тут відновлюють своє здоров’я різні пацієнти. Хворі з виразковою хворобою та з цукровим діабетом, із легеневими па-тологіями чи серцевим недугом, із загостренням хронічних хвороб чи після інсульту. Комусь потрібно пролікувати запалення, а хтось постійно потребує терапії 2-3 рази на рік.

«Основні наші пацієнти - люди похилого віку з хронічними хворобами, - розповідає завідувач терапевтичним відділенням Лідія Міщенко. - Часто вони потребують не лише лікування, а й звичайного догляду. Хтось не може самостійно пересуватися, тож його треба проводити до вбиральні. Лежачих хворих (а їх немало) перевдягають, миють, годують. А скільки було самотніх, неврологічних пацієнтів, які не мали ні родичів, ані якихось документів. Вони фактично жили у нас по півроку, поки робили паспорти, знаходили відповідний будинок для літніх людей».

«Навантаження на персонал дуже велике, - підтверджує старша медична сестра Людмила Однорог. - На 30 хворих - одна медсестра і одна санітарка, у робочі дні є ще процедурна медсестра. Повірите, у дівчат (а майже весь персонал - молоді і тендітні жінки, жодного чоловіка у колективі) немає часу й присісти: хтось поступає, тому - на рентген, іншому - на УЗО, комусь крапельницю поставити, для когось ліки принести, лежачого - на каталці до потрібного кабінета доправити...»

«Такий ритм роботи затягує, - продовжує лі-кар-терапевт Ірина Палій. - Здається, по-іншому вже й працювати не зможемо. Навіть коли зовсім важко - хтось завжди буде поруч, підтримає. Адже колектив у нас дуже дружній. Особливо це відчулося, коли відділення пере-профілювали під хворих на коронавірус. Було дуже непросто. У кожного хворого - свій перебіг захворювання, який неможливо підігнати під один стандарт. Зранку, здавалося, він почуває себе нормально, а під вечір - раптове погіршення і реанімація. Ще ніколи не було такого, як у березні-квітні: госпіталізували до палат цілими сім’ями, вулицями. Медсестри падали з ніг, тягали від пацієнта до пацієнта нелегкі концентратори, самі спочатку брали кров на аналіз, без кінця ставили крапельниці, уколи... Хвилювалися і за пацієнтів, і за колег, і за себе. Страшно було «принести» хворобу додому, адже у багатьох - малі діти».

Сьогодні «терапія» працює у звичному для себе, але від того не менш напруженому, режимі. «До нас проситься багато пацієнтів, - говорить Лідія Міщенко. - По-перше, не всі можуть поїхати до Ніжина або Чернігова, особливо - літня людина, яка потребує стаціонарного лікування кілька разів на рік. А по-друге, багатьом подобається наша лікарня. Пацієнти з Ніжина і Києва, спочатку вважаючи, що на периферії порядку бути не може, згодом приємно дивуються чистоті наших відділень, затишності лікарняної території, а ще постійно дякують за догляд і увагу наших дівчат».

«Колись так само з захопленням говорили про наше чудове пологове відділення, - з хвилюванням у голосі перехоплює Людмила Однорог. - А тепер його немає. У нас теж уже було кілька скорочень, плануються ще, аби зберегти лікарню вцілому. А її справді необхідно зберегти! Не для нас, лікарів. А для людей, які щодня потребують нашої допомоги. Тільки не уявляю, як після скорочень працювати, якщо, приміром, залишиться одна санітарка? Її ж ніким буде замінити на період відпустки чи хвороби. А якщо вночі працюватиме лише медсестра? Як вона за всіма встигатиме?»


Сьогодні за чистоту відповідає Наталія Бубнова

Так, у цьому відділенні ніколи не буває порожньо. Тут завжди комусь потрібна допомога, ба, просто увага небайдужого. І тут її отримують, бо кожен із терапевтичного відділення звик працювати самовіддано, не просто лікуючи, а віддаваючи пацієнтові частинку душевного тепла, домашнього затишку, людської небайдужості. Нехай же добро повертається до вас сторицею, віра й надія, яку ви даруєте людям, надихає вас і додає сил, нехай попри всі труднощі ряди вашого дружнього колективу не рідіють, а лише поповнюються. Вам ми довіряємо найдорожче, що маємо -здоров’я й життя. Довіряємо, бо ви того варті!

Джерело: газета «Вісті Борзнянщини», №25 (9947) від 19 червня 2021, Марина Гриненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: медики, Борзна, лікарня, Гриненко

Добавить в:
 
 


Центр Комплект