
Різні люди, різні долі, різні дороги розвели їх країнами, навіть континентами. Там, на далеких землях, у інших часових поясах і під гомін незнайомих, чужих мов вони все ж мають те, що їх об’єднує - у кожного дещиця серця залишилася тут, на рідній Борзнянщині. І зараз, коли їхню країну охопило полум’я війни, пекучим болем відгукується воно за тисячі кілометрів

Час від часу буваємо у віддалених куточках Коропщини. І всі ці села мають багато схожого між собою, і не тільки те, що вони малолюдні і відрізані від цивілізації... Розташовані вони на лоні природи, яка квітучої пори чарує своєю красою. Чи помічають місцеві неповторну палітру кольорів свого рідного села, хтозна. Мабуть, звикають до того, що мешкають у полоні майже первозданної краси і все довкола їм

21 червня Коропщина знову стала на коліна. Опівночі зустрічали нашого земляка, який загинув 18 червня на Сході України. Анатолію Михайловичу Шаповалу у травні виповнилося 45 років. Ще б жити і жити... Але війна відібрала у сповненого сил і здоров'я чоловіка найдорожче - життя. Його проводжали в останню дорогу зі всіма військовими почестями.

Місто Борзна - мала батьківщина Ярослава Євченка, котрий входить у Топ-50 найпопулярніших вітчизняних тіктокерів, а якщо брати лише чоловіків-тіктокерів, то наш земляк посідає 18 сходинку в Україні. Народився він у 1997 році. Навчався в гімназії імені П. Куліша, займався футболом, народними й бальними танцями, грав у баскетбол. Разом із друзями стояв біля витоків ютуб-каналу «Борзна-Студіо»

Думаю, не кожен одразу впізнав цього статечного чоловіка. Воно й не дивно, адже він навчався у Борзнянському державному сільгосптехнікумі з 1990 по 1994 роки. Лише одногрупники та знайомі, з якими він грав у футбол та займався музикою, можуть безпомилково назвати його ім’я - Дмитро Серебров. А ще кілька

З початком повномасштабного вторгнення росії на нашу землю, патріотизм українців у перші ж дні минув позначку «вище середнього». Люди масово почали використовувати українську символіку в повсякденному житті. З’явилося багато патріотичних замовлень і в тату-салонах. Наша землячка, борзнянка Наталія Твердохліб

16.06.2022 війна забрала ще одне яскраве і світле життя нашого земляка-носівчанина... Варави Вадима Миколайовича. Його світла, чиста душа поповнила ряди Небесного воїнства. Невимовно тяжко і боляче писати такі рядки, усвідомлюючи, що цей молодий чоловік вже ніколи не повернеться до рідного дому, не обніме й не пригорне до свого серця батьків, сестричку та брата.

Під час запеклого бою пораненого 23-річного Євгена Мамра із Крисок врятували понорницькі побратими: ризикуючи власним життям, хлопці зуміли вирвати із пазурів смерті напівпритомного бійця

Війна змінила нас усіх, перевернувши все життя догори дригом... До 24 лютого 42-річний Олександр Євтушенко із Поліського - єгер Конотопського лісового господарства. Людина, котра звикла плекати, оберігати все живе. Але з початком повномасштабної війни йому довелося стати ось тим надійним містком, яким наші загиблі захисники поверталися додому.

Яна Храменко на своїй малій батьківщині в Ічні знайшла прихисток від «руського міра», який притягли із собою «визволителі». Сюди переселенка приїхала із двома дітьми, а чоловік залишився у рідному Краматорську.