
Щоразу, коли буваєш у віддалених маленьких куточках, душу огортає невимовний смуток. Бо ж села, які колись жили повноцінним буттям, - в агонії смерті. Як це не страшно звучить, але воно, на жаль, так і є: помирають наші села, помирають...

Сергій Заліський - яскравий приклад людини власної справи, яка зробила вибір на користь самостійного шляху в бізнесі. Непогана банківська кар'єра, робота в менеджменті сучасного машинобудівного підприємства, все це привело одного дня до вибору на користь власного виробничого проєкту

Вони народились у один рік: Анатолій - у Масалаївці, а Сергій - а ж у Читинській області, що за три тисячі кілометрів звідси. Життя звело їх на далекому БАМі. Вони потоваришували і з того часу більше не розлучались. їх життя текло, ніби два береги однієї ріки, а все тому, що їхні долі стали схожі майже в усьому.

14 грудня — день вшанування учасників ліквідації Чорнобильської АЕС. За даними Інституту національної пам’яті, впродовж 1986-1990 років з наближених до ЧАЕС територій евакуювали понад 300 тисяч громадян. У перший рік на ліквідації наслідків оскаженілого атому працювали майже 300 тисяч ліквідаторів.

Таких людей, як Анатолій Шкребко, називають хліборобами від Бога. Маючи освіту вчений-агроном, він і душею прикипів до землі, до колосистих полів, якими у минулому наш район славився. Це зараз на наших полях переважають монокультури: соняшник, кукурудза і ріпак.

Аби старість не стала вироком на самотнє й зубожіле життя, у Крупичпільському відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання Ічнянського територіального центру соціального обслуговування роблять усе можливе.

Випускниця сільської школи Сосниччини Даша Бідна, 19 років, закінчила Н.-Сіверське медичне училище. Здобула професію фельдшера. А після отримання диплому дівчина поїхала на навчання до Литви. Зараз вона - студентка Utenos kolegija в містечку Утень.

Голос Євгенії Ландар звучить з динаміків Центрального залізничного вокзалу вже понад двадцять років. Ним записані всі загальні оголошення, які вмикають на вокзалі. Євгенія Миколаївна народилася у Носівці, звідси і їздить до Києва на роботу.

Четвертого листопада українські залізничники відзначають своє професійне свято. Саме в цей день сто шістдесят років тому на львівський залізничний вокзал прибув перший пасажирський потяг, що носив назву «Ярослав».

Дожити до такого поважного віку при світлому розумі, добрій пам’яті та міцному здоров’ї - мало кому щастить. Застати Катерину Наумівну за відпочинком майже неможливо, адже звичні до праці руки завжди знайдуть роботу.