
Подружжя Петра Івановича та Надії Євдокимівни Олещенків їхні односельці у Киріївці знають і шанують, як відмінних професіоналів своєї справи, господарів, добрих і щирих людей, які при потребі завжди простягнуть руку допомоги тим, хто цього потребує.

У молодості він писав вірші і грав на гітарі, а після аварії, яка назавжди змінила його життя і змусила все переосмислити, вирішив: треба залишити після себе якусь згадку. - Я залишився інвалідом і з’явилося багато часу для роздумів, - каже великодочинець Вадим Іванюк.

Випускний вечір у Борзнянському сільськогосподарському технікумі - свято завжди особливе. Ніби й така ж, як у школі, атмосфера урочистого прощання з навчальним закладом, такі ж яскраві букети й щирі посмішки на обличчях щасливих юнаків та дівчат.

45-річний кинашівець Віктор Прокопчук - невисокий, худорлявий, усміхнений, постійно «на телефоні». Щоб поспілкуватися, від роботи відірвався всього на декілька хвилин. На Борзнянщині він опинився у 1986 році, коли батьки в пошуках роботи знайшли оголошення в газеті про Кинашівський колгосп-мільйонер...

Квіти — це вічна краса. Хтось любить троянди, а інший — у захваті від ромашок, а ще комусь майже завжди здається, що довкола пахне фіалками. Але є й такі, які з захопленням плекають квіти не лише влітку, а й взимку.

Майже 60 років спільного подружнього життя. Їм довелось пережити чимало, але через всі труднощі вони проходили разом і протягом життя не розгубили найголовнішого — любові. Анатолій Ляповка народився в Конотопі 4 липня 1941 року, коли вже гриміла війна.

— Дід мене підбив: «Пошли квитанцію», — радіє гостям Катерина Ожог з Бахмача. 62-річна Катерина Дмитрівна і 65-річний Микола Григорович Ожоги виграли приз від «Вісника» в акції «Смикни удачу за хвіст». — Виписуємо «Вісник» давно, ще син малим був. А вже Ігорю 36 років.

Бо-га-тир...Чуєте, який зміст вкладений у це слово. Щось від надлюдини. У казках вони карають зло і перемагають ворожі сили, у справжньому житті гнуть підкови, зубами тягнуть автобуси та вантажівки, жонглюють гирями у кілька пудів і ще роблять безліч див, на які проста людина не здатна.

Шановні читачі, сьогоднішня моя розповідь проте, що мета завжди виправдовує засоби, що кожна людина має бути готовою вчасно розгледіти свій шанс для досягнення цілей. А далі - титанічна праця та наполегливість. Ось тоді й буде результат.

Жодна людина не може жити лише роботою, родинними чи побутовими проблемами. Душа її потребує тиші, відпочинку, споглядання за навколишнім світом. Кожен знаходить щось своє в цьому безкінечному ланцюжку днів та проблем, щоб хоч на якийсь час відсторонитися від них, залишитися наодинці з собою та улюбленою справою.