
В’ячеслав Левченко з Іржавця став до лав захисників східних кордонів держави навесні 2015 року. Пішов на фронт за молодшим братом Олександром, який з осені 2014-го служив у 41-му батальйоні. - Страшно навіть було уявити, якби війна прийшла сюди, - каже 31-річний В’ячеслав, згадуючи, як вирішив узяти до рук зброю і пішов добровольцем до військкомату.

Свій професійний шлях вона починала ще з 1997 року у Хотуницькій школі. Прийшла туди одразу після закінчення інституту, в 21 рік. Натомість її першим учням було по 17. Та, незважаючи на таку маленьку різницю у віці, молода вчителька одразу заслужила повагу та авторитет не лише школярів...

Любов Чернявська – соціальний працівник із 16-літнім стажем. За ці роки жінка допомагала, підтримувала та робила для стареньких стільки всілякої роботи, що важко й уявити. А після важкого, насиченого робочого дня, повертавшись додому, встигала й трьох дітей виховувати, й лад у домі та на городі наводити...

Коли Тетяну Кухаренко, випускницю Новгород-Сіверського училища, на роботу направили в нашу ЦРЛ, вона була щиро рада. Знала: потрапляє в професійний колектив, де всі, починаючи від майстрині своєї справи, завідувачки Тетяни Куценко, на своєму місці, де прекрасна товариська атмосфера, дух взаєморозуміння і підтримки.

Декретна відпустка по догляду за дитиною в Україні триває три роки. Попри все щастя материнства для молодих матусь це доволі складний час: перебування з дитиною двадцять чотири на сім абсолютно змінює розпорядок і спосіб власного життя, безкінечна рутина побутових справ затягує немов болото...

Обійстя Шилових у кінці вулиці на околиці Пустотиного мало чим відрізняється від подібних сільських, котрі після відходу у вічність своїх попередніх, перших господарів з роками все більше набувають дачних обрисів.

Кажуть, хочеш жити - умій крутитися, бо, як наголошує інша народна приказка: під лежачий камінь вода не тече. часи змінюються і виживати стає дедалі важче, тим більше, без роботи. На жаль, ринок праці в Україні нині переживає не найкращі часи.

Однак нині хочеться познайомити вас, шановні читачі, з тим, хто є зв’язковою ланкою між мирним життям та життям військовослужбовця, так званим «вербувальником», який і сам не знехтував мужнім обов’язком, відбувши у зоні проведення ООС два терміни поспіль.

Праця водія лісовозу непроста й супроводжується низкою щоденних складнощів. Від третини до половини шляху вони долають бездоріжжям. Окрім багнюки, пісків та глибокого снігу взимку на шляху трапляються пеньки, завали та інші перепони.

Сьогодні ми хочемо розповісти про лікаря з великої літери, якого знають не тільки у Чернігові та області, а й за її межами. Це Венгер Ігор Васильович, завідувач кардіохірургічного відділення Чернігівської міської лікарні №2 та головний позаштатний лікар-кардіохірург управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА.