
Знайомтеся, це - Білан, улюбленець родини нашої колеги — старшого кореспондента «Вістей Борзнянщини» Марини Гриненко. Усі, хто його бачив, називають Білана не інакше як «патріотичний кіт», адже його очі повторюють кольори українського прапора — синій і жовтий.

Родина Гончарових із Харкова два місяці терпіла бомбардування міста з надією, що завтра - останній день цього жаху. Ховалися у сховища, спали одягненими, шукали під обстрілами продукти та воду. А коли в парк їхнього двору прилетіла ракета, внаслідок чого загинули

Житель Спаського 24-річний Владислав Іващенко має дружні стоунки із багатьма хлопцями, які зараз працюють у ЗСУ на Перемогу. Тож хлопець намагається бути вірним другом і помічником для них, збираючи на потреби бійців чималі суми коштів.

Сьогодні, коли Чернігівщина і Ніжин, зокрема, поступово оговтуються від наслідків повномасштабного вторгнення російських загарбників і повертаються до звичного життя, ми можемо і повинні розповісти про тих, хто включився у спільну справу, надаючи допомогу іншим. Насамперед, це чимала волонтерська гвардія, фермери, пересічні ніжинці.

7 червня під час виконання бойового завдання у населеному пункті Клинове на Донеччині загинув 23-річний Олександр Лях. 13 червня в останню путь проводжали Олександра всією Жуківкою - востаннє попрощатися з ним приїхали друзі і однокласники із різних куточків громади, рідні та близькі, а також вірні

Ліза вважає, що доброта та милосердя - це милість людського серця. І люди, які вміють співчувати які вміють дарувати іншим свою любов, людяність - це насправді сильні люди, а не слабкі, як часто можна це почути! Дівчина виросла серед людей

Близько двох років тому вона приїхала в село зі сльозами на очах. Чоловік, з яким разом народили двох синів - 12-річного Максима й 10-річ- ного Артема, пристрастився до випивки й не оминав «виховувати» неслухняну дружину кулаками. Зрештою Олена не витримала й, зібравши дітей, поїхала від нього.

Що відчуває людина, яка змушена швидко зібрати найнеобхідніші речі, вмістивши їх у пару валіз, і втікати з власного дому, куди через кілька хвилин, годин або днів може «прилетіти»? Чи буде куди повертатися? Чи надовго цей статус біженця? Чи скоро назад, додому?

Василь Михайлович Кравченко з Атюші - один із небагатьох перевізників, хто з початком війни в Україні не призупиняв свій маршрут Короп-Київ-Короп і в активну фазу бойових дій сам возив пасажирів, будучи за кермом по 17 годин щодня. Дорога довга: лишень в один кінець вісім із половиною годин їзди, і маршрут

Літо милує око яскравими барвами. Нарешті воно настало зі справжньою спекою після затяжної холодної весни. Минулої суботи навідався до села М., яке у перші дні вторгнення сповна відчуло на собі всю «міць» суміжної держави. Мешканці села першими на власні очі побачили колону техніки, яка вторглася на територію України