
Близько двох років тому вона приїхала в село зі сльозами на очах. Чоловік, з яким разом народили двох синів - 12-річного Максима й 10-річ- ного Артема, пристрастився до випивки й не оминав «виховувати» неслухняну дружину кулаками. Зрештою Олена не витримала й, зібравши дітей, поїхала від нього.

Що відчуває людина, яка змушена швидко зібрати найнеобхідніші речі, вмістивши їх у пару валіз, і втікати з власного дому, куди через кілька хвилин, годин або днів може «прилетіти»? Чи буде куди повертатися? Чи надовго цей статус біженця? Чи скоро назад, додому?

Василь Михайлович Кравченко з Атюші - один із небагатьох перевізників, хто з початком війни в Україні не призупиняв свій маршрут Короп-Київ-Короп і в активну фазу бойових дій сам возив пасажирів, будучи за кермом по 17 годин щодня. Дорога довга: лишень в один кінець вісім із половиною годин їзди, і маршрут

Літо милує око яскравими барвами. Нарешті воно настало зі справжньою спекою після затяжної холодної весни. Минулої суботи навідався до села М., яке у перші дні вторгнення сповна відчуло на собі всю «міць» суміжної держави. Мешканці села першими на власні очі побачили колону техніки, яка вторглася на територію України

Вранці двадцять четвертого лютого Денис став на оборону Чернігова. Щоб захистити майбутню дружину з донечкою, чоловік вирішує відвезти їх до Ягідного, у якому на той час було відносно спокійно. Для цього з передової його відпустили лише на кілька годин. Тож, поспішно зібравши найнеобхідніше, пара поїхала у село. А вже через півтори години

Майже дві тисячі кущів лохини вирощує на своїй земельній ділянці родина Іщуків з с. Адамівка. А почалося все з того, як десять років тому займаючись ягідним бізнесом та реалізуючи саджанці полуниці, смородини, малини, ожини, порічки, агрусу не тільки в різні куточки України, а й за 'її межі, сім’я отримала поштою від одного з

На початку червня на лихачівському цвинтарі хоронили 58-річного Олексія Коцюбу. Ще один мужній захисник української державності знайшов вічний спочинок на своїй рідній батьківській землі. Олексій народився у Хотинівці, він був єдним сином у багатодітній родині Коцюб.

Коли Батьківщина у небезпеці, боротися з ворогом треба усіма доступними методами, застосовуючи будь-яку зброю. На жаль, не всі нині можуть воювати зі «стугною» чи «байракта- рами», поливати вогнем ворогів з літаків, танків, бронемашин, самовіддано боротися з ненависним окупантом у лавах мужніх захисників на передньому краї.

Обезбашеним отця Андрія (Романюка) прозвали військові. Удома у Городні йому дякують, ним пишаються, багато хто вважає взірцем — і раптом це. Його часто просять помолитися за поранених бійців, за тих, які потрапили в полон. Жодне прохання не запишається невиконаним. А за Україну, за військових, за нашу перемогу отець Андрій разом з прихожанами молиться постійно

Сапер Олександр Борисенко з Чернігова став зіркою соцмереж. Відео, на яких він самотужки тягає важелезні боєприпаси, набирають тисячі переглядів у тіктоці. Глядачі не приховують свого захвату і навіть прозвали чоловіка іменем міфічного героя Кракена. Усе через його кремезну статуру і неймовірну силу.