Новини

Людям про людей 

  • Сто років життя нарахувала поки доля жительці м.Городня Марії Федорівні Радченко. Народилася жінка 1 серпня 1922 року в Івашківці. ЇЇ батько загинув у Другу світову під Ленінградом, а брат, який служив в авіації— під Москвою. З трьох сестер Марія залишилась у матері старшою.
  • «Люди в Носівці». Саме таку назву об­рали для нещодавно створеної групи в мобільному додатку Viber її адміністратори, носівчани Алла Чайка та Артем Стоян, які одностайно вирішили, що в такий складний для всіх українців час важливо гуртуватися задля підтримки тих, хто цього потребує.
  • За день до загибелі єдиного сина Владислава Валентина Грищенко побачила біля двору величезну зграю птахів, що ходили під вікнами по траві і яких ніколи раніше не зустрічала. На наступний день, ви­падково глянувши у вікно, побачила, що поряд ходила всього одна дивна птаха. А наступного дня до двору прийшли військові і сказа­ли, що її єдиний синочок загинув.
  • Сьогодні кожен і кожна роблять усе для Перемоги. Ось і дві подруги Світлани - Гирич і Губар - надихнулися прикладом коропських волонтерок, які готують гостинці для військових, і самі взялися куховарити. Готують переважно рибні консерви. Вишеньківські жінки зізнаються, що кулінарити заради Перемоги допомагає їм легше переживати ті емоції, котрі викликають у них воєнні події.
  • За плечима - два роки служби на Донбасі. Хрещений пекельними боями і за рідний Чернігів. Неодноразово поранений. І рани не лишень на тілі. Зранена і душа молодого бійця, у якій - величезне почуття патріотизму і прагнення захища­ти свою країну, її народ, найближчих серцю людей, рідний куточок. Ці слова про 29-річного Романа Пилипенка з Понорниці.
  • Волонтери... Значення цього давно знайомого усім нам слова люди повною мірою почали усвідомлювати ще з двох столичних майданів, коли приносили протестуючим їжу та одяг прямо на площу. Та й з окупацією Криму й Донбасу се­ред нас знайшлося багато щирих та щедрих серцем людей, бажаючих допомагати військовим
  • Ця сімейна пара з Ніжина, що на Чернігівщині, закохана у поліграфію вже майже два десятиліття. Це їх захоплення, робота, власний бізнес-проєкт, їхнє життя. Та від 25 лютого 2022 року Людмила та Микола Лисенки стали ще й кулінарами виробничих масштабів. Цей шлях від поліграфії до кулінарії тривав лише кілька днів
  • При нашій першій зу­стрічі Люда сказала одну важливу річ, яка усього лиш кількома словами вичерпно описала її життєву позицію: «я не боюся нікого з людей, тільки Бога. Багато тих, з ким звело мене життя, вва­жає, що я несповна розуму, бо маю сидіти вдома і «не вибиватися з натовпу». Але я знаю, що моє місце - на передовій. Захистити свій народ, чого б це не вартува­ло, - мій обов’язок. Я - єди­ний захисник моєї родини, тому що, хто, як не я?»
  • З 24 лютого життя Тетяниної ро­дини змінилося кардинально. Ще напередодні звечора вони будува­ли плани, її старший 8-річний син Сергійко доучував назавтра уроки, а двоє менших, дошкільнята 6-річний Дмитрик та 3-річний Ваня, як зазвичай збиралися йти у садочок. Але почалася війна. Російські літа­ки почали бомбардування україн­ських міст, містечок та сіл, зокрема й мирний Харків.
  • Учасник міжнародних конкурсів та фестивалів, лауреат премії ім. Григорія Верьовки та літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка, народний аматорський фольклорний колектив Сосницького будин­ку культури «Криниці» існує 41 рік. За роки на сцені колектив отримав безліч грамот і нагород. Найціннішим надбанням є збирання
Сторінка: 1  ...  111 112 113 114 115  ...  894     попередня | наступна