
21 червня Коропщина знову стала на коліна. Опівночі зустрічали нашого земляка, який загинув 18 червня на Сході України. Анатолію Михайловичу Шаповалу у травні виповнилося 45 років. Ще б жити і жити... Але війна відібрала у сповненого сил і здоров'я чоловіка найдорожче - життя. Його проводжали в останню дорогу зі всіма військовими почестями.

Місто Борзна - мала батьківщина Ярослава Євченка, котрий входить у Топ-50 найпопулярніших вітчизняних тіктокерів, а якщо брати лише чоловіків-тіктокерів, то наш земляк посідає 18 сходинку в Україні. Народився він у 1997 році. Навчався в гімназії імені П. Куліша, займався футболом, народними й бальними танцями, грав у баскетбол. Разом із друзями стояв біля витоків ютуб-каналу «Борзна-Студіо»

Думаю, не кожен одразу впізнав цього статечного чоловіка. Воно й не дивно, адже він навчався у Борзнянському державному сільгосптехнікумі з 1990 по 1994 роки. Лише одногрупники та знайомі, з якими він грав у футбол та займався музикою, можуть безпомилково назвати його ім’я - Дмитро Серебров. А ще кілька

З початком повномасштабного вторгнення росії на нашу землю, патріотизм українців у перші ж дні минув позначку «вище середнього». Люди масово почали використовувати українську символіку в повсякденному житті. З’явилося багато патріотичних замовлень і в тату-салонах. Наша землячка, борзнянка Наталія Твердохліб

16.06.2022 війна забрала ще одне яскраве і світле життя нашого земляка-носівчанина... Варави Вадима Миколайовича. Його світла, чиста душа поповнила ряди Небесного воїнства. Невимовно тяжко і боляче писати такі рядки, усвідомлюючи, що цей молодий чоловік вже ніколи не повернеться до рідного дому, не обніме й не пригорне до свого серця батьків, сестричку та брата.

Під час запеклого бою пораненого 23-річного Євгена Мамра із Крисок врятували понорницькі побратими: ризикуючи власним життям, хлопці зуміли вирвати із пазурів смерті напівпритомного бійця

Війна змінила нас усіх, перевернувши все життя догори дригом... До 24 лютого 42-річний Олександр Євтушенко із Поліського - єгер Конотопського лісового господарства. Людина, котра звикла плекати, оберігати все живе. Але з початком повномасштабної війни йому довелося стати ось тим надійним містком, яким наші загиблі захисники поверталися додому.

Яна Храменко на своїй малій батьківщині в Ічні знайшла прихисток від «руського міра», який притягли із собою «визволителі». Сюди переселенка приїхала із двома дітьми, а чоловік залишився у рідному Краматорську.

Людям на нашій землі випала особлива місія народитись українцем. І ми благословенні бути ними у повному розумінні цього слова від кінчика пальця до останньої волосини. Ця війна не зламала сили народу, не змусила стати на коліна - навпаки. Кожен відчув або ти патріот і захищаєш рідну землю, або перестаєш існувати. Боротьба триває. Мужні чоловіки

2 червня жителі с. Лузіки (частина с. Авдіївка) почули сигнали автомобілів і вийшли на вулиці.
- Що це? Що це? - запитували один у одного.» Хтось, знизуючи плечима, припускав, що це везуть солдатів через село, інші думали, що міняйли, але не сезон. Та врешті побачили весільні машини і щиро пораділи молодятам - нарешті, за багато років в селі весілля!