
43-річний Микола Степанов і 34-річна Олена Кузьменко разом з трьома доньками – 18-річною Сніжаною, 17-річною Наталією та 10-річною Риммою купили в Городні старенький будиночок рік тому. Спочатку вони мешкали на Ріпкинщині, бо звідти, з Нових Ярилович родом Микола. А згодом перебрались у Чернігів, бо старша донька Сніжана навчалась у музичній школі, а їздити щоразу до обласного центру на заняття було проблемно

І це не єдине досягнення сільської дівчини, яка стала професійною диригенткою, співачкою і піаністкою, закінчивши Дніпропетровську консерваторію. А путівку в життя їй дала Сосницька музична школа, зокрема родина викладача Бориса Федоровича Поди. Попереду у Аліни Володимирівни відповідальний період і вона обирає рідну Україну. «За рубежем добре, але краще там, де твоя родина, на Україні», - каже 29-річна Аліна.

Їхня сім’я - одна з багатодітних у Борзні. Анатолій та Наталія Сидоренки народили й виховують чотирьох синів: 18-річного Антона, 13-річного Тараса й 10-річних близнят Іллю і Матвія. Голова сім’ї - фермер, дружина - косметолог. Повно- масштабне вторгнення росії перевернуло їхнє життя з ніг на голову. Як саме, говоримо після роботи, в світлому й просторому кабінеті Наталії.

У 41-річного Миколи Охонька з селища Макошино на Меншині чотири сотки тютюну. — Посадив сорти української селекції Тернопільський 14 і Берлей 46. Перший виростає заввишки два метри, другий метр 60 сантиметрів.

Трирічний Сашуня Семеняга з Новоселівки Чернігівського району подорослішав на кілька років за ті 35 діб, які провів у підвалі з рідними. Війна змусила їх залишити свою оселю по обіді 24 лютого. Вранці Сашині батьки ще встигли заправити автомобіль і купити кілька пакетів продуктів. «Із чоловіком і двома неповнолітніми синами ми поїхали до моєї сестри у Вознесенське, — говорить Наталія Семеняга

Подружжя Олександра та Наталії Моцар виховує семеро дітей. Старші 31-річна Альона, 30-річний Олександр, 23-річна Надя та 22-річна Світлана вже мешкали окремо, розлетівшись по різних містах, а Олександр, названий на честь батька, зі своєю дружиною вже подарували батькам і маленьку онучечку. Наталія з чоловіком щасливо жили в дев’ятитисячному містечку Новодружеськ, що на Луганщині.

Часом одяг, який пропонує нам ринок, не задовольняє наших бажань. Бо хочеться, щоб він робив нас не просто красивими, а й вишуканими, підкреслював індивідуальність. Якщо це про вас - то вам однозначно до майстрині, яка шиє одяг на замовлення. Не поспішайте шукати, ми вже зробили це за вас. Куликівчанка Алла Іваненко https://www.facebook.com/all.ivanenko шиє не просто одяг, а з індивідуальною фішкою.

Владислав Мороз на декілька днів приїхав додому у відпустку з того регіону, де сходить сонце. А потрапив він туди виключно зі своєї ініціативи. У 2020 році він вже був у тих неспокійних краях та отримав в бою контузію. За станом здоров’я міг туди не поїхати, але душа тягла - там його побратими.

Різні люди, різні долі, різні дороги розвели їх країнами, навіть континентами. Там, на далеких землях, у інших часових поясах і під гомін незнайомих, чужих мов вони все ж мають те, що їх об’єднує - у кожного дещиця серця залишилася тут, на рідній Борзнянщині. І зараз, коли їхню країну охопило полум’я війни, пекучим болем відгукується воно за тисячі кілометрів

Час від часу буваємо у віддалених куточках Коропщини. І всі ці села мають багато схожого між собою, і не тільки те, що вони малолюдні і відрізані від цивілізації... Розташовані вони на лоні природи, яка квітучої пори чарує своєю красою. Чи помічають місцеві неповторну палітру кольорів свого рідного села, хтозна. Мабуть, звикають до того, що мешкають у полоні майже первозданної краси і все довкола їм