
Ічнянщина у серпні втратила мужнього воїна - кулеметника Сергія Прокопця з Іваниці. «Де народився, там і загинув», - говорить рідна сестра захисника Наталія Іващенко. - Ми народилися у Запорізькій області, - розповіла Наталія Іващенко. - У нас батько родом з Купини, що неподалік Іваниці, тому й повернулися ми всі на його малу батьківщину. Це був 1996 рік.

Кафе «Анкорн» — перший фаст-фуд у Городні. Його засновник Антон Гармаш любить жартувати, що його заклад поки ще не «МакДональдc», але хто-зна? Проте до концепції фастфуду пан Антон зробив свій особливий підхід — звичні страви для швидкої вуличної кухні мають бути максимально якісними, натуральними і корисними.

Восьмеро дітей народили Олена та Леонід Кнути з Макошиного. П’ятеро хлопців і трьох дівчат: Оксана, Сашко, Сергій, Марина, Ірина, Іван, Коля і Леонід. Статних, красивих, працьовитих і щедрих душею. На жаль, двох старших хлопців вже нема на цьому світі: Сашко помер, а минулорічного грудня війна забрала Сергія. Він загинув поблизу населеного пункту

Щоб зустрітися із дружиною загиблого Героя Василя Михайловича Ковтуна, зайшли до Атюшівської ЗОШ. Оксана Миколаївна там працює прибиральницею. У коридорі навчального закладу звернула увагу на стенд, присвячений Станіславу Ковтуну, який віддав життя за Україну у 2014 році, і його ім’я носить школа, у якій навчався Герой. Пам’ять про загиблих

“Наша односельчанка голодна. Коли вже довго голодує, просить їсти у сусідів. А зазвичай бабуся сидить замкнена. Треба щось робити, бо помре голодною смертю.” Таке прохання висловив чоловік, який звернувся до редакції. Щоб поспілкуватись з бабусею, ми і вирушили у село Велике Устя.

Не знаю, чи помічали ви, а ми помітили напевне, якими гарними, європейськими, ландшафтно скомпонованими стали подвір’я борзнянців та жителів наших сіл. Ні, квіти у нас буяли завжди: жоржини і маки, чорнобривці і кущі бузку, конвалії та мальви за літо змінювали палітру дворища від сніжно-білого до рожевого, тоді багряного, вогняного.

Змінювати своє життя легко в молодому віці. Важче все переінакшити, коли прожив пів століття. Проте війна не питає.
Дев’ять років тому на Ічнянщину приїхала родина переселенців із Луганщини: Олександр Суворов та Олександра Чутченко. Зараз вони мешкають у Рожнівці, де купили хату. Розповідаємо їхню історію.

У сім'ї Клубових із Пелюхівки зростало троє синів-соколів. Два з них, Павло та Олег, обороняли нашу країну від агресора. А тепер стали янголами. Їм обом довелося побачити жах війни тоді, коли були в зоні АТО. Під час повномасштабного вторгнення знову стали на захист України. Проте цього літа двох братів Клубових не стало

Село. Споконвічна мудрість і спокій. Постійні турботи. Терпіння. Надія без гучних слів. І щоденна клопітка праця.
І люди - світлі, роботящі, які щодня намагаються змінити світ навколо себе, живуть за заповітами пращурів, які понад усе шанували землю, працювали на ній, виживали завдяки натрудженим рукам та селянській кмітливості.

Ще у середині 90-х у Сосниці існувало величезне виробництво - інкубаторна. Роза Піц була завцехом, де за раз закладалось 5 партій по 6-7 тисяч яєць. Жінка була настільки відповідальною, що серед ночі їхала на роботу та перевіряла, бо «запороти» всю партію - це означало крах всього підприємства. А на виробництві працювали переважно сезонні робітники