
Вже тринадцять років разом і до корів, і піч топити, і у ліс по гриби. Тетяна Леоненко та Юрій Розенко зійшлися, маючи за плечима шлюби та дітей. І жодного разу про це не пошкодували. — Я все життя у школі пропрацювала, — розповідає про себе Тетяна Миколаївна.

В интернете через черниговскую группу продают курочек с тандыра «пальчики оближешь». Кур-гриль знаем, копченых — тоже. А какие они, тандырные? — Приезжайте. Все покажу, — по телефону приглашает 36-летний Виктор Фесик. Он железнодорожник, начальник поезда «Киев – Солотвино». Родом из Вертиевки Нежинского района.

По дороге из Михайло-Коцюбинского в Левковичи, в двадцати километрах от Чернигова, среди поля белый двухэтажный дом. Без забора, но в вольере щенок алабая (среднеазиатская овчарка). Около дома высажены рядами молодые деревья. Побеленные. С задней стороны строения орудует техника — копают яму под ставок.

Незабаром у Киїнській об’єднаній територіальній громаді Чернігівського району має відчинити двері новенька амбулаторія сімейної медицини. На цю подію сподіваються як пацієнти, так і медики. Поки ж вони надають допомогу населенню в старому приміщенні, де можна обстежитися, є палата для денного стаціонару...

Обравши професію водія, людина має усвідомлювати свою відповідальність за життя інших. А разом з тим розуміти, що спілкування з пасажирами – це не завжди цікаво і весело, буває й неприємно та нервово. Яка вона – робота водія пасажирського автотранспорту

В одній людині може поєднуватися багато талантів. Це доводить колишній випускник Корюківської школи мистецтв ім. О.С. Корнієвського Сергій Гончаренко. Нещодавно у Корюківці талановитий юнак презентував свою персональну виставку і дав концерт просто неба.

Одного вересня Ігор та Світлана побралися. У вересні святкують дні народження трьох із п’яти своїх діток. А ще на їхньому подвір’ї є декілька фігурок лелек. Це Світланин улюблений птах. Мабуть, недаремно.

Для професії листоноші важливе міцне здоров’я, фізична сила, моральна витривалість та чесність. Це ноша не для слабаків і точно під силу не кожному. Однак кожному з них гріє серце те, що їх люблять та поважають, вони — найшанованіші люди та найбільш впізнавані як у селах, так і в місті. Мова про наших поштарів.

Іноді, у шаленому темпі своїх турбот і клопотів, у ритмі життєвої суєти, ми не помічаємо, що комусь дуже потрібна наша допомога. Сьогодні наші розповіді про допомогу братам нашим меншим - тваринам. Чи кожен кинеться їм допомагати? Проте герої нашої публікації вчинили саме так.

Ще в 9 класі вона була не така, як усі. П’ятнадцятирічна дівчина поклала на свої плечі тягар тяжкого, дорослого життя і твердо давала раду усьому. У майбутньому життя показало, що все це було не просто так - це був свого роду екзамен, який вона здала на відмінно. Галина Олександрівна Титкач народилася 5 березня 1978 року в селі Якличі та до школи ходила у Спаську школу