• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Олександр Артюшенко: «Лише об’єднавши довкола себе людей, які люблять своє село, ми досягнемо успіху»


Олександр Артюшенко: «Лише об’єднавши довкола себе людей, які люблять своє село, ми досягнемо успіху»

Своїми думками про перші кроки на офіційній посаді та проблеми, які турбують сільчан найбільше, з читачами поділився новообраний староста Тур’янського округу Олександр Артюшенко. 
 
Народився Олександр Артюшенко в Тур’ї у 1989 році. Закінчив Чернігівський кооперативний технікум, за освітою – технік-механік хлібобулочних виробів. Відслужив у армії. Декілька років працював на місцевому хлібокомбінаті. Одружений, має двох синів. З 2015 року проживає у Тур’ї та до грудня 2020 року працював вальником лісу у ФОП Коваль.    

 
– Олександре Анатолійовичу, чому Ви вирішили балотуватися на пост старости?
 
– Цю думку мені навіяли друзі, спортивні товариші та дружина Інна. Саме вони мене підтримали та допомогли повірити в себе, свої можливості та вміння згуртовувати людей. Я завжди мріяв, щоб моє рідне село розвивалося, а староста – найперша людина, яка має згуртовувати колектив та робити усе для того, щоб воно ставало лише кращим.
 
До останньої хвилини я ще не знав, чи варто подавати заявку, адже, окрім мене, було ще троє кандидатів, які також вболівали за своє село. Але знову ж - мене підтримали люди. Було дуже приємно, що на заплановану зустріч, яку відвідав міський голова Олександр Медведьов, прийшло людей більше, ніж на відвідини традиційного сходу села. І більшість  з них проголосувала саме за мене. Я щиро вдячний їм за таку довіру, і старатимуся виправдати всі їхні очікування. 
 
– Розкажіть про перші кроки на новій посаді.
 
– Я ще лише починаю входити в курс справ. Адже мої обов’язки зараз кардинально відрізняються від попередніх. Досвіду кабінетної роботи, а тим паче в самоврядній гілці влади, не було. Але я вже впевнився, що успішна робота старости дуже сильно залежить від діловода. Мені зі своїм дуже пощастило. Олена Леонідівна мене підтримує та допомагає.
 
Мої перші кроки почалися з благоустрою села. Приміром, наразі на кладовищі працює бригада, яка займається видаленням аварійних дерев та окремо видаляє дерева для розширення кладовища. Сумна статистика: людей у селі помирає з кожним роком все більше. Також планується видаляти аварійні дерева і по селу.
 
– Що хотілося б змінити для села?
 
– Змінювати та розвивати село завжди є куди. Звичайно, хотілося б якісні дороги, нові робочі місця, розвиток наявних тут організацій. Та, на жаль, не все залежить тільки від старости та місцевої влади. 
 
Моєю давньою мрією є відродження парку, який знаходиться навпроти школи. Пам’ятаю, коли був малим, то частенько проводив там вільний час із друзями та батьками. Зараз він зовсім занепав, а відродити його проблемно – там знаходиться аварійний пам’ятник, реставрація якого дуже дороговартісна. Саме через це тема відродження парку стоїть на місці. А було б добре, якби люди могли щодня там прогулюватися, на гойдалках чи в пісочниці гралися б діти, а на лавочках відпочивали та насолоджувалися природою літні люди…
 
Загалом, роботи у селі дуже багато. Та голослівним бути не хочу, саме тому і напередодні виборів не агітував населення та не годував його обіцянками, не будучи впевненим, що виконаю їх. Вважаю, що не варто обіцяти, краще – зробити, а вже потім люди самі побачать та оцінять твою роботу. 
 
– Розкажіть, чим Ви захоплюєтеся?
 
– Моїм хобі є спорт. Ще з дитинства я не уявляв свого життя без нього, тому і став засновником спортивного руху в селі. Наша команда, у якій я був капітаном, неодноразово ставала переможцем на різноманітних змаганнях, а в 2017 році Тур’я здобула звання кращого спортивного села Чернігівщини. Прищеплюю любов до спорту і своїм дітям. Старший Артур вже відвідує футбольну секцію у Сновську. Сподіваюся, що і молодший Давид не цуратиметься спортивних навантажень. 
 
До речі, зараз я активно займаюся футболом. Нещодавно ми взяли участь у чемпіонаті «Зимова іскра» в Чернігові. Наша команда «Ветеран» хоч і не перемогла, та здобула неабиякий досвід і показала достойну гру. 
 
Гадаю, що якщо мені добре вдається згуртовувати довкола себе спортивну молодь села, то, сподіваюся, зможу так само легко згуртувати біля себе і місцевих активістів та людей, яким небайдужа доля рідного краю. І тільки разом, допомагаючи та підтримуючи одне одного, ми станемо сильними та зуміємо досягти усіх поставлених цілей.
 
– Дякую за розмову.
 
Довідково:

Десятого грудня на другому пленарному засіданні першої сесії Сновської міської ради VIII скликання затвердили старост Низківського, Новомлинського та Тур’янського округів. (Затвердження старост на решті округів відбулося на першому пленарному засіданні. До речі, станом на 13 січня ще досі не призначили старост у двох селах – Рогізках та Єліному. Інформація щодо приєднання останнього села до Тур’янського округу наразі офіційно не підтверджена). 
 
 
Тур’янський старостинський округ складається із 4 населених пунктів: Тур’ї,  Мишиного, Луки та Селища. Розмови щодо приєднання ще одного села Олександра Артюшенка не лякають. Бо Єліне для чоловіка вже давно стало рідним. Звідси родом його мама та бабуся. А ще він провів там усе дитинство і, без перебільшення,  готовий дбати про нього та розвивати, як і рідну Тур’ю.
 
Тетяна Литвин, газета "Промінь"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Артюшенко, староста, Тур’я

Добавить в: