
У селі Дащенки Варвинської ОТГ живуть нащадки Аверкія Гончаренка – командира українських військ у бою під Крутами. Ми вирушили на південь Чернігівщини, аби познайомитися з ними та зрозуміти, чому досі не всі шанують героя на малій батьківщині.

У Греції, на березі Егейського моря, — гора Афон. Там два десятки православних монастирів. Серед них — Пантелеймонів монастир. Там служить, серед інших монахів, 66-річний ієромонах (сан, що дає право здійснювати релігійні таїнства) Макарій.

— Зараз відчиню хату, — всуває у дірку старий довгий металевий ключ, «ловлячи» зубці засуву, 23-річна Лілія Струтинська з села Дроздівка Куликівської ОТГ. Клац-клац і готово! — Хух, — підхоплює на порозі пакети з покупками її мати, 40-річна Олена Струтинська.

Її сину одинадцять, він школяр. Вісім років тому вони з чоловіком дізналися, що хлопчик має розлади аутистичного спектра. Про перші симптоми, які змусили батьків насторожитися, сприйняття встановленого діагнозу близькими й навколишніми поспілкувалися з мамою хлопчика з Корюківки.

Вона успадкувала свій голос від батьків. Народилась в сім’ї, де було 8 дітей. Мама нічого не робила без пісні. Чи то хліб місила, чи город сапувала, чи сіно гребла - її чарівний голос звучав постійно. Тато теж співав. Як йшов з роботи, то по селу було чути його гарний голос - ніяка втома не була тому завадою. Частенько батьки вдвох, мов ті соловейки, щебетали в хаті українські пісні. На них і зросла. Свій перший виступ добре пам’ятає. Це було в 5 класі. З тих пір і почалися її концерти.

72-річна Валентина Равковська понад сорок років проживає у Локнистому Менської ОТГ. Приїхала жити на батьківщину матері із Сибіру, де народилася. Українську мову не вивчила, розмовляє російською.

Невеликий, трохи пожовклий «Днепр-2» стоїть на кухні 52-річної Любові Гаймановської з Жуківки Куликівської ОТГ. — Холодильник 1975 року випуску. Тільки раз «захворів». Вилікував його Микола Леонідович. У Чернігові — і холодильник вищий за мене, і камера.

40 плиток шоколаду має виготовити за 13 квітня 29-річна Оксана Труш із Ніжина. Стільки солодощів у неї замовили. Хоча бувають дні, коли бажаючих придбати шоколад — жодного. В Оксани Труш — власне виробництво натуральної шоколадної продукції. У ній замість цукру — мед.

Коли болить душа і тіло й немиле небо голубе, тоді пірніть у добре діло і ви врятуєте себе. Ці слова Миколи Адаменка є її девізом по життю. Вона ніколи не сидить склавши руки і в добрі діла пірнає з головою. Коли була юною, мала одну мрію і була за крок від неї. Та життя внесло свої корективи і через деякий час вона дякувала Богу, що її мрія не здійснилася. Вона була єдиною дитино в сім’ї, де проживала її мама, тітка і бабуся.

У 19 років вона увійшла у двадцятку кращих на кулінарному шоу "Майстер-шеф", при цьому не маючи ні спеціальної освіти, ні професійного досвіду! Це дало їй можливість працювати кухарем у Чернігівському кафе "Велюров" - заклад, який увійшов у топ-100 кращих ресторанів України. Два рази дівчина працювала на складі брендового одягу у Польщі. Була класоводом у Конятинській школі.