• Брухт ДальнобойСервис


Щастя бути мамою

 

9 травня спільнота відзначала День Матері. Буде зайвим казати про те, наскільки мама значима й важлива в житті кожної людини. Сьогодні наша розповідь — про родину, в якій слово «мама» звучить набагато частіше, ніж у будь-якій іншій. Адже до оселі Ніни та Юрія Кравченок з Мощенки лелека навідувався аж сім разів – то донечку підкине, то синочка.



Познайомились Ніна Несторівна з Юрієм Петровичем у Мощенці, коли молода жінка приїжджала сюди до родичів. Тут і запримітив її молодий та енергійний Юрій, закохався й покликав заміж. Ніні юнак дуже подобався, тож вона одразу погодилась вийти заміж і переїхати з Городні в Мощенку.

— Я жодного дня не шкодувала, що переїхала з міста до села, — розповідає жінка. — Хоч і народилася в Городні, працювала там, але мій дім тепер тут. Як-не-як вже тут 25 років живу, працювала в колгоспі «Шлях Леніна» дояркою, виростили та вивчили тут дітей. Уся молодість пройшла вМощенці. Назад би не хотіла повертатися.

Коли запитуємо у дітей про маму, найперше, що вони віповідають: «Вона у нас добра». Ніна Несторівна теж з великою любов’ю розповідає про своїх дітей – адже це її найбільший скарб. Виховати п’ять доньок та двох синів не кожен спроможеться. Навіть зараз, коли для виховання та розвитку дітей є чимало можливостей, мало хто наважується мати більше двох дітей. А в ті роки, коли в колгоспах не завжди виплачували вчасно зарплату чи отримували її продуктами, подружжя Кравченків не побоялося відповідальності та труднощів.
—Моє дитинство було складним, — розповідає господиня. — І це загартувало мене так, що я пообіцяла собі , що скільки Господь дасть діточок, стільки ж і виховуватиму. Були, звісно, труднощі, але тепер все позаду. Інколи здавалося, що нічого не встигаю. Доводилось руками прати, бо тоді ще не було пральної машинки у нас, наварити, господарство догледіти й приділити кожному час. Зараз значно легше, бо з такими помічниками, як у мене, робота робиться у стократ швидше. А ще спільна робота згуртовує. Адже, як у нас кажуть: «Гуртом легше й батька бити».

Саша, Юля, Таня, Наташа та Надійка – вже отримали вищу освіту. Олександр, Юля і Таня – найстарші серед сестер та братів, вже мають власні сім’ї та живуть окремо. Наташа та Надя живуть з батьками та в усьому допомагають. Іван та Соня ще навчаються в школі. Сім’я Кравченок мешкає в приватному обійсті, тож з настанням тепла всім додається клопотів. Діти не цураються роботи й стараються допомогти з усіма побутовими справами. Окрім цього, невід’ємною частиною їхнього життя є місцева Свято-Покровська церква. Ніна Несторівна співає в хорі місцевого храму, дівчата допомагають тут куховарити, а чоловіки виконують усю чоловічу роботу.

— Зараз діти повиростали й самі розуміють, що потрібна їхня допомога. Як були менші, то, звісно, доводилось і прикрикнути, і надавати «березової» каші, але не часто. Старались пояснити та привчити на власному прикладі. Ваня в свої шістнадцять років вміє справно поводитись зі зварювальним апаратом, молотком та іншими інструментами. Самостійно змайструє стіл чи стілець. Ще змалечку робота кипіла в його руках. Візьме колоду, порубає її й акуратно поскладає. Таня завжди тікала до тата, який працював у колгоспі й пас корів та доглядав телят. Вона збереться й біжить до нього, не зважаючи на те, що відстань чимала. Бувало й по три кілометри. По гриби ходимо разом. За одну поїздку привозимо по 15 кілограмів лисичок, по 4-5 корзин білих грибів. Цього року посадили 60 соток картоплі. Не було жодного року, щоб ми були голодні чи не мали що їсти. Скільки себе пам’ятаю, у нас завжди було господарство: корова, свині, кури. Зараз немає корови, але якби була можливість, ми б обов’язково її доглядали.

Коли Ніна Несторівна розповідає про своїх дітей, про їхні успіхи, в неї світяться щастям очі. Діти ж відчувають її підтримку у всьому. Жінка впевнена, що ніколи не суперечитиме вибору дітей. Якщо життя складеться так, що діти захочуть переїхати у більше місто, вона не триматиме їх біля себе, адже знає, що це воля Господа. Секрет їхнього родинного щастя заснований на простих, але глибоких істинах. Потрібно жити за Божим законом, любити і поважати один одного. Так і в сім’ї Ніни та Юрія Кравченок – всі люблять та поважають одне одного, тата і маму, яка подарувала їм найцінніше – життя. Ніна Несторівна вже стала бабусею для трьох внучат, які дуже люблять приїжджати до неї. Тут вони відчувають свободу, адже можна підкорювати найближчі сільські вулиці зранку й до вечора. А бабуся віддає їм всю свою любов, якої в її материнському серці безмежне море.

Джерело: газета "Новини Городнянщини"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Кравченко, Мощенка, багатодітні, Городня

Добавить в:
 
 


Центр Комплект