
У маленькому задесенському хуторі Луки, що належить до Лісківського старостинського округу Менської територіальної громади, наразі мешкають п’ятеро людей. Троє з них свого часу покинули столицю і поселилися в надзвичайно мальовничому, але відрізаному від цивілізації місці. Що їх там утримує і як живеться хуторянам – дізнавалися журналісти.

Свою першу дерев’яну скульптуру 35-річний корюківчанин Олександр Тихоновський виготовив цьогоріч у березні. Чоловік розповів, про те, як пні-корчі й дерева, непридатні для розпилу на дошки, стали предметом пильної уваги та творчої фантазії Тихоновського.

Каждый человек имеет свою мечту. Но кто-то безысходно вздыхает, когда вспоминает о ней, другие воплощают ее в жизнь. Но как сказал мудрец: “Мечты не сбываются, пока вы не работаете над ними”. Черниговка Ирина Агиенко всю свою сознательную жизнь мечтала рисовать. Мечтала и рисовала. Сначала на побеленной стене печки в доме в селе Левковичи, где она жила в детстве. Тогда вместе с сестрами они рисовали волков

Народився в родині фронтовика, зростав у селі, планував стати військовим медиком, а довелося працювати фельдшером. Ким він тільки не був, які тільки професії не освоював – медика, педагога, будівельника, поштаря, газовика та аграрія! Проте завжди, завжди йому вдавалося робити свою роботу на відмінно!

Знаменитий український мандрівник-екстремал, наш земляк Михайло Павлюк вкотре подорожує чарівною Азією. Причому всі його такі неймовірні мандрівки тривають роками! Адже він обходив уже свою улюблену Азію, як то кажуть, вздовж і впоперек, побував практично в усіх державах та підкорив десятки найвищих тамтешніх вершин і вулканів.

В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах своїх учнів. Вчитель музичного мистецтва Сергій Петрович Маховка – саме той педагог, який живе в думках своїх учнів. Адже його робота не закінчується після того, як пролунає дзвоник.

Надія Янчук усе своє життя живе у рідному селищі Березна. Тут вона народилася, тут блискавично промайнуло дитинство і власне родинне гніздечко зі своїм чоловіком Василем жінка теж збудувала у рідній Березні. Щоправда, пані Надія – не лише любляча мама та дружина, а ще й безмежно закохана у свою працю і захоплення жінка. Приказка, що старість удома не застане, – якраз про неї.

46-летний Павел Гончаров уже около 20 лет живет в Понорнице Новгород-Северского района. Он сын врачей, которые, из-за любви отца Павла к охоте и путешествиям исколесили весь Союз от Сибири до Крыма. Сам Павел родился в Луганской области, но большую часть своей сознательной жизни провел на Черниговщине, где решил в 2002-м осесть отец, больше всего, его в этом живописно уголке

Він не має інтернету і гаджетів, не вживає алкоголь, не палить, його не цікавлять гроші, бо не бачить перспектив. Любить спостерігати за грозою, лежачи на канапі у дворі та накрившись плівкою. Він вирощує квіти. Пересувається по місту на старезному важкому візку.

Співак Ігор Хонін – відома в Чернігові особистість. Своїми виступами комусь він дарує радість, комусь – надію. Не може жити без Карпат і вірить у дива. Про це та багато іншого наша з ним розмова в рубриці «Люди». Ким ви мріяли стати у дитинстві?
Я народився в Чернігові, в багатодітній родині.