
«Прибіжить, як котичок, тихесенько, що я й не чую. І хлібця мені принесе, і маслечка. Ще й до копійки все відзвітує, – відгукується про Володимира Шешеню з Махнівки сусідська бабуся. – До всіх немічних поспішає, і газети по вулиці рознесе, й за світло заплатить».
І як підтвердження цих слів уже й Володя тут як тут: «Що вам, Стратонівно, принести?».

– Чи не доводиться він, бува, родичем Олександру Ферапонтовичу? – мимоволі виникає запитання, коли десь зустрічаєш згадку про однофамільців нашого славного земляка, художника Олександра Саєнка. Приміром, у Борзні довелося поспілкуватися з кількома носіями цього славного прізвища, але вони не могли ні підтвердити, ні спростувати родинні зв’язки з іменем митця.

Анатолій Павелко з Прохорів особливого представлення не потребує. Його знають як одного з перших підприємців Борзнянського району (на свій «хліб» Анатолій Володимирович перейшов ще в 1996 році), кваліфікованого інженерамеханіка (майже щодня до нього звертаються за товаром і порадами) та чесну, цілеспрямовану людину з активною життєвою позицією (уже вп’яте жителі села довіряють чоловікові представляти інтереси у сільській раді).

Майже сенсаційна знахідка в Нових Млинах ще раз змушує нас пам’ятати уроки історії. Лікарняна палата на троє ліжок потопала в тиші. Її, настояну на білих простирадлах і таких же білих стінах, порушував хіба що легенький шепіт-шелест стареньких вуст: самотній пацієнт палати дідусь Павло ледве чутно молився на білу стіну. Вечоріло, і молода медсестра зайшла до хворого виконати прописані лікарем останні цього дня маніпуляції і несподівано для себе знову зачинила двері.

«Вітер часу змітає з планети людей» В наші дні – особливо безжально… Щемливий сум огортає нас: у грудні 2020 р. відійшла у вічність Мисник Лідія Наумівна, знаний у місті та області логопед, Відмінник народної освіти, чудова сім’янинка, книголюб клубу «Джерело», активна громадянка та просто – людина високої душі.

Працьовитому корюківцю Петру Левченку - 90 літ. - Роки ваші пролетіли, мов один день? - запитую. Ювіляр відповідає оптимістично: - Не пролетіли! Ви помиляєтесь. У мене вони ще летять. - Петро Левченко, 1931 року народження, село Савинки! - відрекомендувався веселий чоловік.

О Владимире Турке из Долинского (на Соснитчине), который собственноручно — без каких-либо чертежей — сделал комбайн для сбора тыкв, мы писали в №51 от 17 декабря прошлого года. Мастер работал над своим изобретением в свободное время. Собирал комбайн из всего, что было.

Сегодня, 18 марта, свой 70-летний юбилей празднует заслуженный журналист Украины, бывший главный редактор газеты «Носовские вести» Алексей Нестеренко. Свою жизнь он посвятил журналистике. Так распорядилась сама судьба...

«Ви його зразу взнаєте. З оселедцем, «Україною помішений», — описують прилуцькі побратими 37-річного Романа Зінченка. — А де ж оселедець? — придивляюся до міцного парубка в кімнаті охорони міськвиконкому. Він чи не він? — Постригся, — широко посміхається у відповідь.

Цьогоріч 22 березня святкує 65-річчя Микола Булах – житель м.Чернігова, людина творча і різноманітна. Свою творчість все життя реалізовує у технічній сфері. ародився та виріс у м.Чернігові у родині робітників. Зі шкільних років захоплюється різними технічними питаннями та механічними цікавинками. До вказаної сфери інтерес Миколи зорієнтував його батько – Григорій Никифорович, який у свою чергу, довгі роки пропрацював у будівельній сфері і завжди поряд з механікою, технікою.