
Катерина Олександрівна - сільська жінка, яка має поважний вік. У свої 80 вона є героїнею без перебільшення. І таких, як вона, в нашій державі ох як багато - мужніх, сильних духом і тілом, які мусять працювати в такі роки, щоб вижити. Адже держава, якій вони віддали свої роки совісної праці, забезпечила їх на старість злиднями, убогістю, дала їм єдине, це курс виживання, по-іншому і не назвеш. Ось і крутиться кожен, як може.

Село Лави розміщене за 8 кілометрів від Сосниці. Школа тут давно закрита, вже у вікна віє вітер та заглядають бур’яни. В селі зовсім мало проживає сімей з дітьми. Як живеться сільській сім’ї з дітьми, чи вистачає моральних і фізичних сил, коштів, хто допомагає... Про це дізнаємось, знайомлячись із сім’єю Миколи та Любові Біликів із Лав.

Нині молодій підприємиці 32 роки. З них вже п’ятнадцять вона працює в приватному власному бізнесі. — По суті, я почала займатись цим, ще навчаючись у школі. — каже Наталя. — У мами був свій магазин, тож я їй допомагала. А потім і сама почала виготовляти різні ритуальні аксесуари.

Бджільництво — не для лежанів, оскільки роботи біля вуликів безліч: то за вуликами доглянути, то бджіл вберегти від шкідників та хвороб, то рамки підставити, мед відкачати, бджолохатинки відвезти до медоносів, роя-втікача зловити... Недаремно кажуть, що до лежачого пасічника мед не тече. Одним словом, сумувати ніколи. І це все без огляду на настрій, погоду та зайнятість.

Те, кто пережил развал Союза и перестроечные времена, помнят, когда наши девушки правдами и неправдами массово выезжали в Италию и Испанию на заработки. Без знания языка, но с хорошим образованием и опытом работы здесь, они готовы были ухаживать за стариками и детьми, мыть, убирать, готовить, терпеть унижения и домогательства со стороны хозяина ради будущей благополучной жизни себя и своих детей.

На обійсті Віталія Івановича все зроблено його невтомними руками. Встає чоловік о шостій ранку – і за справи. А їх чимало. Доглядає сад, у якому і груші, і яблуньки, і черешні. Пробує на них різні способи щеплення. Багато ягідних кущів – смородина, порічки, аґрус, малина, полуниця. У кутку розрослася посаджена ще мамою калина.

Колишній спікер Верховної Ради України, наш земляк Іван Плющ на зорі аграрної реформи напучував: «Треба все зробити, аби від колгоспів і сліду не залишилося». Не залишилося і в селі Хотинівка, де бувміцний колгосп-середняк. У ньому після закінчення Харківського інституту механізації та електрифікації розпочинав трудовий шлях Сергій Голодний.

Володимир Григорович Кохан – генерал-майор, член колегії Державної прикордонної служби України, заслужений працівник культури України, кандидат психологічних наук. Народився 7 жовтня 1955 року у Бобровиці в родині вчителів. Батько Григорій Семенович – фронтовик, воював у штурмовій авіації, закінчив війну в Кенігсберзі.

С этим симпатичным молодым человеком неожиданное знакомство у нашего корреспондента состоялось в одном из черниговских салонов красоты. Разговорившись, оказалось, что 35-летний Роман Косий практикует здесь тайский массаж, что не совсем обычно для Чернигова. Заинтересовавшись и решив попробовать на себе действие массажа, мы договорились о встрече.

Дівчина взяла прізвище чоловіка та курс на багатопрофільний танцювальний комплекс для дітей і дорослих. Двадцятичотирирічна Катерина Корогод має багато ідей щодо своїх маленьких вихованців, але більше не хотіла б бути постановницею дорослих танцювальних програм.