
Її очі можуть розповісти багато. В їхній блакиті – і ніжність, і любов, і жага до життя. Цей вогонь, бажання встигнути якомога більше можна почути у голосі, побачити у швидких і впевнених рухах. Її вистачає на всіх, бо сама вона заряджається від того, що приносить їй радість. Вона вміє помічати прекрасне у навколишньому, поєднувати минуле і сучасне і цінувати кожен момент.

До зустрічі з кореспонденткою Зінаїда Василівна Земко із Шаповалівки готувалася ретельно: витягнула з шафи святкову фіолетову кофту, запнула салатову, в квітах, хустку і одразу защебетала: «Як тільки добре, що ви до мене в гості зайшли! Я так люблю з кимось побалакати, про своє життя розказати…». І посміхнулася усіма маленькими зморшками на обличчі, які видавали всі, як одна, її без трьох днів дев’яносто.

Чи то снігом замете, чи осінні дощі розмиють ґрунтову Малорокитську вулицю, але на маршрут Марії Толочко з села Шевченка це ніяким чином не впливає. Адже онуки й правнуки, які живуть за кількасот метрів, щодня на неї чекають. І як радіє дітвора, коли дістає бабуся Маруся з кишені цукерку, гладить по голівці та щебече до них.

Ольга Стахорська, уродженка Борзни, ніколи не була професійною моделлю. Але випадок і бажання змінити власне життя привели її до модельної школи New Mature Models – платформи для трансформації, розвитку потенціалу, талантів і вмінь сучасних жінок бальзаківського віку й старших. Згодом на всеукраїнському конкурсі краси моделей Plus Size, в якому брали участь 23 красуні

Чернігівка Олеся Тимошик є співвласницею підприємства з пошиття одягу для немовлят. До його появи вона працювала за фахом – бухгалтеркою, потім – менеджеркою з продажу на «Хімволокно», а згодом разом із чоловіком створили власний бізнес. Про досягнення і труднощі, про моду для новонароджених і післяковідні перспективи – в інтерв`ю.

Коли це трапилося, Володимиру Виноградову було всього 26… У 82-му він влаштувався в пожежну частину в Мені, а у 86-му у складі екіпажу вирушив на ліквідацію аварії на ЧАЕС. З ранку і до пізнього вечора його команда викачувала радіоактивну воду з-під реактора, поливала вулиці Прип’яті, заправляла пожежні машини.

Чорною величезною плямою впала посеред ночі 26 квітня 1986 року на благодатну українську землю біблійна зірка Полин, виливши стільки радіоактивного «полину», що тепер хіба що через 300-400 років на цій території можливим стане безпечне проживання людини.

Генерала з Алма-Ати доставляли ношами на Чернігівщину – до Біньковського. Правий класик – велике бачиться на віддалі. Ніби спілкуєшся з людиною не один рік, стільки про неї знаєш. Розумієш, що це – хороший чолов’яга, чуйний, незлобливий, а головне – професіонал, який трудиться від зорі до зорі...

Щоб створити солодкий букет чи світ-бокс на замовлення, Катерина може не спати всю ніч. Для цього їй знадоблятьсялише рівна поверхня, ножиці, папір, клей, шпажки, пінопласт, наповнення і хороший настрій. Мистецтво такої флористики жінка опанувала близько трьох років тому в декретній відпустці. Її композиції замовляють не лише городнянці, а й жителі Чернігова.

26 квітня Україна в скорботі схиляє голову перед подіями 35-річної давності — вже саме стільки часу минуло від зловісної Чорнобильську трагедію, яка назавжди змінила долі тисячі людей та залишила неприємний, болючий слід в нашій історії. Ці рани досі кровоточать й нагадують про себе тим, хто там побував, тим, хто втратив своїх рідних і близьких через подих неконтрольованого атому, на чиїх долях назавжди залишилось тавро тих пекельних подій