
Праця водія лісовозу непроста й супроводжується низкою щоденних складнощів. Від третини до половини шляху вони долають бездоріжжям. Окрім багнюки, пісків та глибокого снігу взимку на шляху трапляються пеньки, завали та інші перепони.

Сьогодні ми хочемо розповісти про лікаря з великої літери, якого знають не тільки у Чернігові та області, а й за її межами. Це Венгер Ігор Васильович, завідувач кардіохірургічного відділення Чернігівської міської лікарні №2 та головний позаштатний лікар-кардіохірург управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА.

Сім’я Сенинець, з якою познайомилася у Боршні, - дружня, віруюча та гостинна. їхній двір та будинок у селі вирізняються з-поміж інших хвірточкою, обкладеною довкола каменем, та цікавим оздобленням. Усе це результат роботи голови сім'ї - Юрія Сенинця, який з будівельними роботами на «ти».

Відомі українознавці та культурологи у своїх працях завжди відмічають, що Україна сторіччями багата на хліб, цукор, нафту, ліс (сьогодні не про тарифи на газ і вирубку лісів). Звісно, ще й на талановитих роботящих людей - це головне українське «золото». Я б додала в цей список ось що.

Дорогою додому більшість із нас проглядає стрічку новин у фейсбуці, читає книгу, відповідає на повідомлення або ж милується краєвидами осіннього міста. Але деякі люди позбавлені цього. Хтось не бачить із народження, інші - внаслідок тих чи інших фактів.

Ми вже навіть не уявляємо свого життя без газу, води, мобільного зв’язку та інтернету. Жителі ж Нової Тарнавщини, Нетяжиного, Покрівки попри перебої зі зв’язком та водою, браком роботи та відсутністю блакитного вогника знаходять гармонію в іншому - тиші, усамітненні та спокої.

«Все наше життя було невідокремленим від образу Коцюбинського, його творчості, його життя. Я виростала з якимось природним відчуттям всеприсутності Коцюбинського», – так проникливо написала про класика української літератури його племінниця – Михайлина Коцюбинська.

Так на Коропщине говорят о водителе Червоненского психоневрологического интерната — 71-летнем Петре Клименко. Человек-легенда, который не имеет высшего образования, зато имеет чрезвычайно высокий уровень образованности и воспитания. Он не просто водитель. Он психолог и старший товарищ.

Люблю спілкуватися із сільськими людьми. Особливо старшого віку. Від них віє спокоєм, вони непідробно щирі та відверті. Хай не зовсім розбираються у сучасних тенденціях і модних гаджетах, та попри це дуже мудрі і досвідчені, добрі та щедрі. А ще неймовірно працьовиті!

В одному з найвіддаленіших куточків Прилуччини живе молода дівчина, яку дехто називає Олена Анатоліївна, а хтось лагідно Альонка. Вона звичайна сільська жителька, яка безмежно любить своїх батьків, брата, бабусю, рідне село і всіх, хто в ньому проживає.