Ігор Стрикаль займається бджільництвом більше двадцяти років. а ви знали, що кожен вид меду - окремі ліки від різних хвороб?

Добавить новость

Среда, 8 Сентября 2021 11:06  |  Просмотров: 4629

Бджільництво — не для лежанів, оскільки роботи біля вуликів безліч: то за вуликами доглянути, то бджіл вберегти від шкідників та хвороб, то рамки підставити, мед відкачати, бджолохатинки відвезти до медоносів, роя-втікача зловити... Недаремно кажуть, що до лежачого пасічника мед не тече. Одним словом, сумувати ніколи. І це все без огляду на настрій, погоду та зайнятість.



Ігор Стрикаль працює слюсарем контрольно-вимірювальних приладів та автоматики в «Облтеплокомуненерго». Бджільництво вважає своїм хобі, де відпочиває душа, незважаючи на те, що воно вимагає чимало фізичних зусиль. Самостійне знайомство з бджільництвом чоловік розпочав у 2000 році, а до цього допомагав на пасіці Володимиру Панасюку — дідусеві дружини, який згодом передав своїх трудівниць батькові Ігоря — Анатолію Стрикалю. Але чоловік зізнається, що не проявляв одразу якогось зацікавлення до бджільництва й не переймав знань по догляду за бджолами. Лише коли батька не стало й залишилось чотири вулики, шкода було занехаяти їх — взявся за їх вивчення та догляд.

— Не цікавився бджільництвом, про що потім шкодував, тому що самостійно довелось опановувати всі знання з нуля. Розпочинав із вуликів, які дісталися від батька, а зараз розширив свою пасіку. Але про кількість бджолосімей у бджоляра не питайте — це те саме, що спитати у жінки скільки їй років, — з усмішкою розповідає чоловік.
— Бджолосімей нині в мене близько півсотні. Перші знання та про нюанси в роботі з «кусаючими працівницями» мені допомагав засвоїти Георгій Резніченко. Далі я перечитав усі книги нашої бібліотеки по бджільництву. Але на теорії це одне, а на практиці — зовсім інше. Бджоли — як люди, у них є свій характер та настрій і кожен вулик індивідуальний.

Медозбори цього року були не досить щедрими, розповідає чоловік. Мабуть, впливає зміна клімату й те, що фермери сіють модифіковане насіння, а такі культури не медоносять і бджоли на них не летять.



— Бджоли — дуже розумні комахи, — натхненно розповідає Ігор. — Вони харчуються пилком та нектаром квіток.У кожної бджілки на передніх лапках є щіточки, на які вони збирають пилок. А на задніх лапках – спеціальний кошик для його перенесення.

Бджола ніколи в житті не принесе своїм дітям чи собі оброблений хімією нектар чи пилок. А якщо й набере його, то не понесе в вулик, а загине на полі. Бджоли мають здатність відчувати свою смерть. Вони просто відлітають в поле й там залишаються. А якщо в вулику й померла комаха, то інші бджоли стараються її позбутися. У їхніх вуликах все чисто й акуратно. Бджоли також відчувають свої хвороби за півроку до її прояву. Тому завчасно готують собі прополіс, який для них являється ліками.

Про бджіл я можу розказувати чимало. Наприклад, для себе з’ясував, якщо декілька днів підряд здійснювати огляд вуликів, то на третій день вони вже знатимуть, що ти прийдеш і очікуватимуть на твій прихід.



Ігор Стрикаль поділився кількома перевіреними прикметами, пов’язаними з цими комахами: — Якщо бджоли наносять багато прополісу — значить, буде холодна зима. Тож цьогоріч варто очікувати саме такої зими, судячи з наношеного прополісу. Якщо на дворі похмура погода, а бджоли активно літають — дощу не буде, або навпаки: якщо на вулиці сонячно, а бджоли ховаються у вулик — буде дощ. Бджоли агресивно реагують на мобільний зв'язок, тому я стараюсь на пасіку не брати телефон, або залишати його чим дальше. Був випадок, коли до мене зателефонували, я підняв слухавку й одразу ж в те вухо мене вжалила бджола.

У колекції бджоляра налічується різні сорти меду: гречаний, з акації, липовий, різнотрав’я та соняшниковий. Мед — це ліки й Ігор запевняє, що кожен окремий сорт допомагає лікувати різні хвороби.

— Бджоляр, окрім бджільництва, повинен розумітися в медицині. Наприклад, коли люди купують в мене мед, я запитую для чого він.

Адже світлі сорти меду допомагають при легеневих та простудних захворюваннях, а темні сорти — при лікуванні внутрішніх органів. Наприклад, гречаний мед вважається найбільш вітамінним, у якому багато мікроелементів та заліза. Тому він корисний для підняття гемоглобіну в крові та лікування шлунку, печінки, нирок. Але в нього специфічний смак і не кожен може його споживати. Липовий мед — протипростудний та жовчогінний. Мед з акації рекомендується для діабетиків та людей, схильних до алергій. Він довго не кристалізується.

Соняшниковий мед також недооцінений. Його експортують в Японію, адже він виводить радіацію з організму. Якщо люди купують мед для щоденного вживання, я пропоную обрати мед за смаком. У нас є одноразові палички чи ложечки й людина обирає, тому що в кожного індивідуальні вподобання.

Крім основного продукту — меду, з пасіки пан Ігор добуває бджолиний віск, з якого виготовляє свічки, прополіс, пергу, пилок чотирьох видів, забрус, маточне молочко, бджолиний підмор, гомогенат, а також робить настоянку на підморах, настоянку на восковій молі або огнівку, медовуху чотирьох сортів.

— Лише раз на рік бджолярі мають можливість зібрати маточне молоко. Його настільки мало, що треба дерев’яною паличкою вишкрібати по міліграму. Воно досить концентроване, тому п’ять мілілітрів молочка слід розвести в півлітровій банці меду, а вже тоді споживати. Це молочко вважають еліксиром молодості. Своїм еліксиром молодості я вважаю щоденні бджолині «ін’єкції». Щодня таких отримую по двадцять укусів. Організм настільки звик, що я вже й на них уваги не звертаю,— з усмішкою розповідає бджоляр. — Шкода, що в нашій громаді немає спільноти пасічників, які б згуртувались й обмінювались інформацією одне з одним. Це підтримка одне одного в різних питаннях, адже кожен читає й знаходить різну інформацію й тут ми б мали змогу нею обмінюватись. Навіть щодо дотацій держави пасічникам, не всі про неї знають.

Справитись з деякими процесами бджільництва допомагає Ігорю його дружина Наталія. Вона допомагає розпечатувати рамки, качати мед. Подружжя відвідує різні ярмарки, де завжди торгують разом. За словами бджоляра, торгувати — це друге мистецтво, яке вимагає комунікабельності. Адже виготовити продукт — це лише пів справи, друга половина — це реалізація готового товару. Ігор Анатолійович зізнається, що мати пасіку — це чимала праця, яку не завжди видно. Мед щороку ціниться по-різному, особливо в неврожайні роки він вартує більше, але міліонерів серед бджолярів немає.

Джерело: Новини Городнянщини

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: