
У цій статті ми хочемо розповісти нашим читачам про людину, яка завжди мріяла лікувати дітей. «Діти - найщиріші та найчистіші істоти на планеті, а малюнки, подаровані ними після одужання – найцінніше, що може бути», - саме так вважає дитячий хірург вищої категорії, кандидат медичних наук, завідувач хірургічним відділенням Чернігівської обласної лікарні Олександр Васильович Риженко.

Фитнес-тренер класса VIP в фитнес-клубе «Кислород», директор и методист в школе Фитнеса «X-Line» 40-летний черниговец Роман Юрьев, проделав нелегкий путь к своей мечте, по праву считает себя счастливым человеком. Он убежден, что «любой может стать любым» и на своем примере показывает, что каждый человек может добиться выдающихся результатов в любой сфере, вне зависимости от изначальных данных и возможностей.

42-летний отец 3-х детей, инвестор и акционер холдинга Х100Invest, коммерческий директор шинного завода "Росава" в своем интервью, которое прошло в Дубае рассказал, как в 20 лет уехал из Чернигова покорять столицу. Хоть Павел Пуськов давно не живет в Чернигове, но вступил в ресторанный бизнес, связанный с родным городом. Сейчас у него доля 20% по франшизе «Monopizza», по которой в Чернигове открыт 1 ресторан

9 травня спільнота відзначала День Матері. Буде зайвим казати про те, наскільки мама значима й важлива в житті кожної людини. Сьогодні наша розповідь — про родину, в якій слово «мама» звучить набагато частіше, ніж у будь-якій іншій. Адже до оселі Ніни та Юрія Кравченок з Мощенки лелека навідувався аж сім разів – то донечку підкине, то синочка.

Життєвій силі та бадьорості Людмили Марусенко можна позаздрити. Ще змолоду Людмила Іванівна була активною дівчиною, яка побачила не одну країну. І цей запал живе в ній і досі, щоправда, здоров’я вже дещо підводить. У свої 69 років жінка погано бачить внаслідок цукрового діабету. Свій перший вірш вона написала близько двадцяти п’яти років тому. Вже зібралось їх чимало, от тільки не всі вдалось закарбувати на папері.

Святослав Подлевський, художник і куратор Library Art Center. – В першу чергу, для мене мистецтво – це частина мене самого, як би це не звучало пафосно. Процес, без якого не можна жити. – Народився я в творчій сім’ї.

Мало хто не любить тихе полювання. І по лісу нагуляєшся, і по-дитячому порадієш знахідці – тугенькій шляпці на міцній ніжці чи цілому грону опеньок, що займе пів кошика. А є серед нас і ті, хто ходить по гриби незалежно від пори року чи часу доби. Бо сам їх вирощує!

Історія 30-річної корюківчани Аліни Черноморченко — одна з мільйонів історій жінок, які пізнали радість материнства. Особиста й особлива, як у кожної мами. Аліна про те, наскільки непростим може бути цей шлях і наскільки чудовим.

— На Сході зимою рано темніє. Було темно. Почався обстріл, неподалік розірвався снаряд. Мене поранило. Був при свідомості, передав по радіозв’язку, що мені потрібна допомога, не можу поворухнутися. І відключився, пригадує 46-річний Сергій Великохатній, секретар Козелецької селищної ради.

47-річна Світлана Дороховин з села Голінка Дмитрівської ОТГ (колишній Бахмацький район) попросила чоловіка Богдана поставити лавку перед двором. Зробив. «Недостатньо гарна», — подумала Світлана. І вирішила прикрасити її.