
Таких людей, як Анатолій Шкребко, називають хліборобами від Бога. Маючи освіту вчений-агроном, він і душею прикипів до землі, до колосистих полів, якими у минулому наш район славився. Це зараз на наших полях переважають монокультури: соняшник, кукурудза і ріпак.

Аби старість не стала вироком на самотнє й зубожіле життя, у Крупичпільському відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання Ічнянського територіального центру соціального обслуговування роблять усе можливе.

Випускниця сільської школи Сосниччини Даша Бідна, 19 років, закінчила Н.-Сіверське медичне училище. Здобула професію фельдшера. А після отримання диплому дівчина поїхала на навчання до Литви. Зараз вона - студентка Utenos kolegija в містечку Утень.

Голос Євгенії Ландар звучить з динаміків Центрального залізничного вокзалу вже понад двадцять років. Ним записані всі загальні оголошення, які вмикають на вокзалі. Євгенія Миколаївна народилася у Носівці, звідси і їздить до Києва на роботу.

Четвертого листопада українські залізничники відзначають своє професійне свято. Саме в цей день сто шістдесят років тому на львівський залізничний вокзал прибув перший пасажирський потяг, що носив назву «Ярослав».

Дожити до такого поважного віку при світлому розумі, добрій пам’яті та міцному здоров’ї - мало кому щастить. Застати Катерину Наумівну за відпочинком майже неможливо, адже звичні до праці руки завжди знайдуть роботу.

Людина, яка разом із гарною родиною ще має й улюблену роботу, щаслива удвічі. Це одразу стало зрозуміло після розповіді про нашого земляка Сергія Хохлова, який вже майже тридцять років працює оператором дефектоскопного візка, забезпечуючи безпеку руху поїздів.

Вікторія навчається у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №10 останній рік. Нещодавно вона повернулася з Києва, де були підведені підсумки Міжнародного конкурсу дитячої творчості «У пошуках літературних талантів».

У першу неділю листопада своє професійне свято відзначають працівники соціальної сфери. Вони обрали для себе справою життя нелегку і гуманну місію - підтримку та захист всіх, хто найбільше цього потребує. Саме працівники соціальної сфери вчасно подають руку допомоги тим, кому так необхідна підтримка....

До редакції по роботі телефонують часто. Чим можемо, допомагаємо, підказуємо, уважно вислухавши співрозмовника. Комусь субсидію не дали, хтось не знає, як зателефонувати до міської ради, а комусь украй необхідно просто виговоритись.