
Вперше він сказав про це у вічі царському генералу Байдурову, директору воєнного заводу, де планували запустити у серійне виробництво винахід Якова Рощепія – автоматичну гвинтівку. Продажний царський чиновник не міг змиритися з тим, що геніальний винахід називатиметься мужицьким іменем...

Тринадцятирічний Костя Товканюк із Нехаївки цьогоріч виростив сам аж п'ять соток кавунів. Та хлопчина не лише великий працелюб. Він - відмінник, учасник обласної очно-заочної школи для обдарованих здобувачів освіти «Юний математик» і два роки поспіль стає володарем диплома ІІІ ступеня.

3 жовтня ми відзначатимемо День працівників освіти, День учителя, як ми його звикли називати. І наші вітання тим, хто давав нам не просто знання, а й вчив бути людьми. Скільки б років нам не було, яких би висот у житті ми не досягнули - завжди з почуттям вдячності згадуємо рідну школу, своїх вчителів.

Лісові жінки - так називає Василь Деркач свою дружину Надію і її рідну сестру Валентину Савченко. І точніше про двох сестер сказати не можна. А сама Валентина Іванівна жартома називає себе - вовчиця.

Розписує посуд акриловими фарбами, створює композиції з гіпсу, знається у миловарінні і це далеко не увесь перелік уподобань вчителя кудрівської школи Олега Якимчука. Олег Миколайович на разі навчає учнів математики, фізики та інформатики у Кудрівській школі.

Через два тижні Тетяна Троїцька святкуватиме черговий день народження. І в подарунок обов’язково отримає якусь незвичну квітку, адже її подруги знають про захоплення жінки і намагаються презентувати рослину, якої в «колекції» борзнянки немає.

На прохання посміхнутися плисківчанка Валентина Павловська відповідає скромним мовчанням. Не до сміху їй нині, адже ще ятриться на серці рана і, напевне, вже ніколи не заживе... Мимохіть на обличчі 63-річної жінки з’явиться посмішка, коли до неї пригортаються, мов янголятка, рідні онуки, Арсеній та Соломія...

У кожній родині є щось, що передається наступним поколінням у спадок: раритетні речі, сімейний фотоальбом із портретами прапрадідів, будинок... А у сім’ї Вараниць із Борзни від матері до дітей переходить любов до професії.

Почуття Світлани Анатоліївни та Олександра Федоровича Калініченків зароджувалися в селі Галиця. Навчалися в одній школі. Потім доля їх розвела. Світлана поїхала в Чернігів, вступила до кооперативного технікуму, а Олександр пішов служити в армію.

Цього разу газетну сторінку на шкільну тематику ми присвячуємо Безуглівському закладу загальної середньої освіти. Його історія сягає, без перебільшення, сивої давнини. Початкова земська школа на три класи з’явилася у селі аж у 1870 році, а в 1917-му збудували ще одне приміщення.