Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям про людей » Надія Сутченко розповіла секрети збирання вдалого врожаю з 10 соток

Надія Сутченко розповіла секрети збирання вдалого врожаю з 10 соток

 

Господою борзнянки Надії Сутченко легко замилуватися. Тут тобі й чепурненький будинок, і розум­но облаштована місцина для домашньої птиці, яка тому й не створює хаосу на подвір’ї, й зона відпо­чинку зі ставочком із лілеями, і невеличка пасіка з нещодавно побудованою апі-хатинкою, сад і вино­градники, клумби й грядки, куточок із лікарськими рослинами - усьому знайшлося місце у дбайливих господарів. І хоча орної землі для порядкування має до 10 соток, та у Надії Андріївни щороку всього вдо­сталь родить, вистачає і собі, і дітям. Звичайно, за­порука успіху - в науковому підході до вирощування усілякої городини, адже жінка - агроном за освітою та педагог: 34 роки свого життя вона присвятила ви­кладанню основ сільськогосподарського виробни­цтва у нашому технікумі. Але головний секрет не так у науці, як у любові до своєї справи та до роботи на землі.



По-науковому і з досвідом

Надія Андріївна розпо­відає, що на практиці по­стійно застосовує теорію, яку вивчала, а потім і ви­кладала своїм студентам. Щось уже робиться на автоматі, щось додалося методом власних спроб і помилок, а у чомусь до­водиться відходити від споконвічних звичок, спи­раючись на нові віяння та кліматичні зміни. Господи­ня радо ділиться знаннями з усіма, хто звертається до неї за порадами, прости­ми й перевіреними влас­ним досвідом.

«Скажімо, удобрення грядок. Багато хто навесні вносить гній на весь город думаючи, що чим більше його буде, тим краще вро­дить, - розповідає Надія Андріївна. - А насправді на грядки, де плануєте ви­саджувати моркву, столо­вий буряк, цибулю та помі­дори, свіжий гній вносити не можна. Інакше морква буде крутитися, буряки поростуть дуже великими (за стандартом вони ма­ють бути до 12 см у діа­метрі), втратять не лише товарний вигляд, а й смак, збільшиться жилкуватість.

Щодо цибулі, то остан­німи роками кращий

врожай дає озима. Ви­саджувати її треба пізно восени, щоб вона встигла укорінитися, але не про­рости - пророщена гірше зимує. Вже у березні-трав- ні озима цибуля добряче укріпне, тому їй будуть не страшні усілякі червневі хвороби та шкідники. Ци­булі, висадженій навесні, на боротьбу з останніми не вистачає сили, бо вона ще маленька, невкорінена. І як результат - гірший урожай.

А ось де гній справді до діла - то це для картоплі. Запорука її гарного вро­жаю - добрива, достатня кількість вологи, щоб вони встигли розкластися, як треба, і сорти - це дуже важливо. На ділянці має бути кілька різних сор­тів. Бо кожен дає різний урожай на різну погоду. І якщо якийсь не вродить через надмірну вологу чи посуху, то вродить інший, стійкіший до погодніх умов. Ми, наприклад, ви­саджуємо 4 сорти. Цьогоріч зазвичай хороша Маргарита майже вся по­гнила, бо вона не любить надмірної вологи. А Бела Роза, як завжди, гарна: картоплин у кущі хоч і не дуже багато, проте всі ве­ликі. Уже років вісім нас радує фінський сорт Роза­мунда - він особливо не реагує на погоду, тому дає постійний урожай.

Щороку я купую новий сорт картоплі. Два сезони, бо рік на рік не видається, висаджую його на окремій ділянці, спостерігаю, який результат він дає на моїй землі. Якщо сорт урожай­ний і стійкий - додаю до загальної маси. За насін­нєвим матеріалом дале­ко не їжджу: моя хороша знайома, колега Галина Іванівна Кагадій із Великої Загорівки давно займа­ється сортовою картоплею (бере її з Немішаївського інституту картоплярства) та суницею. У неї такі ж важкі глинясті чорноземи, як і в мене - як за ноги вчепиться, не відчепиш. Тож якщо Галина Іванівна радить якийсь сорт, то і в мене він приживеться.
А ось спосіб садіння не має ніякого значення. Можна і саджалкою, го­ловне в такому випадку не пророщувати великих пагінців, лише щоб наклю­нулося. Так картопля про­ростатиме довше, проте набагато гірше пагінці по­ламати».



Сільськогосподар­ська круговерть

Є у Надії Андріївні «зо­лоте» правило: хочеш усе встигати та все мати - працюй. У сільському гос­подарстві перерви на кані­кули взагалі майже немає.

«Моя відпустка - це грудень та пів січня, поки тривають свята, - гово­рить жінка. - А потім по­чинається... Наприкінці січня, коли ще немає ажі­отажу, починаю купувати насіння. Зазвичай беру нідерландське, завжди звер­таю увагу на терміни придатності, надаю перевагу обробленому матеріалу. Навіть якщо купую насіння простіше, сама обробляю його препаратами, якими зазвичай обприскують картоплю перед садінням. Якщо ж не обробляти, ска­жімо, моркву чи буряк, то шкідники з’їдять грядку швидше, ніж вона встигне прорости.

Лютий - робота з ви­ноградом, коли ставлю чубуки на пророщування. Потім роздаю їх знайомим та продаю. Березень - для розсади, якою (разом із виноградом) у мене за­ставлені всі підвіконня, столи, підлога. Розсаду я час від часу переношу з одного місця на інше, мі­няючи північні й південні вікна, тож вона вся росте рівномірно. Як висадила насіння - починаю купу­вати усілякі препарати. Усе зараз коштує чималих грошей, але якщо готуватися поступово й завчасно, це не так битиме по кишені. На жаль, сьогодні без хімії обі­йтися неможливо. Найбільша біда будь-якого працівника сільського господарства - це шкідники та хвороби, яких за останні десятиліття побільша­ло в рази. Буває, й препарати не допомагають, коли пропус­тиш бодай одне обприскуван­ня чи погодні умови складуть­ся не найкращі. Так цьогоріч трапилося з виноградом: тричі обробляла, а перед самим до­зріванням хімії вже не хотілося додавати - й мільдью напало. Спробувала народними засо­бами побороти, та вже нічого не допомогло. Стільки біля всього праці докладаєш, а як невдалий рік - то й досада бере...

Також у березні починаємо працювати в саду - обрізаємо дерева, піднімаємо виноград, у квітні доводимо до ладу суни­цю й малину. А вже з травня - «гаряча» городня пора, коли кожного дня знайдеш, чим за­йнятися. І так - до жовтня, поки не дозбираєш із городу буряки, капусту, кукурудзу. Завершу­ється трудовий рік у листопаді укладанням винограду, ос­кільки всі мої сорти - укривні. Щось ховаємо під агроволок­ном, а ще використовуємо під­кладку під ламінат - теж зруч­но і дієво. І обов’язково перед тим обробляємо пришпилену до землі лозу мідним купоро­сом».
Не кількістю, а якістю

Крім вирощування овочів та фруктів із «обов’язкової про­грами», Надія Андріївна знахо­дить час і на експерименти.

«У мене ні чоловік, ані сини не палять, але захотілося по­працювати з пасльоновими: два роки вирощувала махорку, два роки - тютюн. Цікавий про­цес, дуже непростий, але захо­тілося спробувати, адже у нас удома чи в колгоспах такого не вирощували. Мені таки вдало­ся довести все до кондиції, від зернини і до готового продукту. Потім усім роздавала».

Років вісім жінка вирощує арахіс, дуже його люблять і діти, і внуки. Висаджує кущів 60-80. А ще у дворі росте ве­личезний волоський горіх, а в малині заховалися два моло­деньких фундуки. Поки ми ве­демо розмову, на кухні працює сушарка - домашній виноград перетворюється на родзинки. На столі заварюється нату­ральний трав’яний чай, до ньо­го - власний мед. А висушених квітів, лікарських рослин чи корінців у господині - будь-що полікувати можна. І все - також своє, із саду.

«Тут спрацьовує ще одне правило: чим менша площа городу, тим краще її догляда­ють і мають кращий урожай, - підсумовує наостанок Надія Андріївна. - Кількість ніколи не перевищить якості. На велико­му городі ти менше звертаєш увагу на кожну рослину, а тому не за всім устигаєш.

А мені подобається догля­дати за кожним кущиком, за кожною рослинкою, бачити, як вона росте, розвивається, радує нас плодами. Сільське господарювання важке, проте мені воно до душі. А коли ти до землі - із завзяттям і щирістю, то й вона віддячує всіма своїми щедротами».

Джерело: газета “Вісті Борзнянщини” від 27.10.2022, Марина ГРИНЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Сутченко, урожая, овочі

Добавить в: