Новини

Людям про людей 

  • Євген Компанець черкащанин. Ми побачили його публікацію в інтернеті просто не змогли пройти повз. Написали йому, що хочемо нашим читачам розпо­вісти про нього і він погодився залюбки Вже під час розмови ми дізналися, що за останні півроку про нього зняли сю­жет телеканали СТБ, НТВ, ICTV, 5 канал, Новий канал, ТРК Україна, Суспільне Черкаси. Увага велика, адже розповісти дійсно є про що. Та скажемо наперед, що наша публікація розкаже про Євгена набагато ширше
  • Назва нашої річки походить зі склад­ної мішанини давніх східних мов і в пе­рекладі на українську є близькою до слів «хвиля», «глибока вода». Перша докумен­тальна згадка про Удай сягає 1390-го ро­ку. Та вчені переконливо довели, що цій, порівняно невеликій, прісноводній ар­терії мільйони років. Більше того, у пра­давні часи Приудайський край був зато­плений мілководдям, котре доходило до Чорного моря
  • Вона не шкодує за прожитими роками. Бо присвятила себе родині та улюбленій роботі. А на заслуженому відпочинку займається вирощуванням квітів, вишиванням, читанням. Вірить у перемогу і в те, що на місці руїн виростуть квіти
  • Історія двох літніх пар – Гражевичів і Полянських із нині окупованого Сєвєродонецька на Луганщині, котрі у поважному віці мусили втікати від війни на мирну територію України, типова для цього важкого воєнного часу: вона драматична і водночас по-своєму життєствердна. Луганчани – вимушені переселенці, нині оселилися у нашій Варві, у будиночку біля
  • Перегартуєш фейсбучну стрічку новин і раз-по-раз натикаєшся на повідомлення про розшук наших воїнів, які зникли без­вісти у районі активних бойових дій на сході України. Таких повідомлень остан­нім часом занадто багато. У переважній більшості запитів зазначено, що зв'язок втрачено, коли чоловік перебував у Бахмуті, Соледарі. Батьки розшукують своїх синів, жінки - чоловіків, сестри - братів... Бахмут сьогодні - місто незламності і хо­робрості наших воїнів, доблесті і звитяги
  • Подружжя Грушків до останнього надіялося, що їхню Василівку, що на Запоріжжі, звільнять від рашистів, та після псевдореферендуму про приєднання оку­пованих територій до росії Юрій Павлович і Тамара Миколаївна вирішили виїздити з рідного містечка, напівзруйнованого і малолюдного. Жити з російськими паспор­тами на українській рідній землі не схотіли. Прихисток переселенці знайшли у Пустій Греблі
  • Валентина Запорожець має колекцію, яка складається з півтора тисяч листівок. Та унікальність зібраного зовсім не в кількості. Серед них є екземп­ляри, надіслані з різних куточків світу, починаючи з 1905 року. Раз на рік жін­ка дістає коробки з листівками і розкладає їх по кімнаті, щоб ті «відпочили» та «подихали»свіжим повітрям. А почалося її захоплення в 1993 році
  • Позбавляти тварину від страждань, до­помагати їй інколи буває складніше, ніж людині. Тварина не може нічого розповісти про свій біль, до того ж, у кожної свої особливості у діагностиці та лікуванні хво­роби. Добре, коли є можливість довірити здоров'я тварини справжньому професіо­налу, талановитому лікарю, який не тільки має професійні знання, а ще й відчуває свого пацієнт
  • Двері старости Лісових Сорочинців Ірини Іваншиної завжди відкриті. Так само як і душа. Навіть поза робочим ча­сом. Доки бесідуємо з Іриною Вікторів­ною у кабінеті (його вона «орендує», бо її власний ще мають відремонтувати після обстрілу рашистів) староста- ту, двері час від часу прочиняються. Староста полишає розмову і зразу піднімається назустріч односельцям.
  • Приснилось матері, як величезний купол диму закрив синє небо і в те пе­кельне грізне сплетіння ступив її син, її Ваня... Жахнулась від того видіння, та так до ранку і очей не склепила. День від дня відганяла побачене у сні, та все вмовля­ла себе подумки: щодня таке в новинах із фронту показують, надивилась, ото й вночі примарилось. Та час ішов, а сон не покидав її думок. А син, як міг, турбувався з гарячих фронтів Донеччини про спокій мами
Сторінка: 1  ...  95 96 97 98 99  ...  894     попередня | наступна