
Євген Компанець черкащанин. Ми побачили його публікацію в інтернеті просто не змогли пройти повз. Написали йому, що хочемо нашим читачам розповісти про нього і він погодився залюбки Вже під час розмови ми дізналися, що за останні півроку про нього зняли сюжет телеканали СТБ, НТВ, ICTV, 5 канал, Новий канал, ТРК Україна, Суспільне Черкаси. Увага велика, адже розповісти дійсно є про що. Та скажемо наперед, що наша публікація розкаже про Євгена набагато ширше

Назва нашої річки походить зі складної мішанини давніх східних мов і в перекладі на українську є близькою до слів «хвиля», «глибока вода». Перша документальна згадка про Удай сягає 1390-го року. Та вчені переконливо довели, що цій, порівняно невеликій, прісноводній артерії мільйони років. Більше того, у прадавні часи Приудайський край був затоплений мілководдям, котре доходило до Чорного моря

Вона не шкодує за прожитими роками. Бо присвятила себе родині та улюбленій роботі. А на заслуженому відпочинку займається вирощуванням квітів, вишиванням, читанням. Вірить у перемогу і в те, що на місці руїн виростуть квіти

Історія двох літніх пар – Гражевичів і Полянських із нині окупованого Сєвєродонецька на Луганщині, котрі у поважному віці мусили втікати від війни на мирну територію України, типова для цього важкого воєнного часу: вона драматична і водночас по-своєму життєствердна. Луганчани – вимушені переселенці, нині оселилися у нашій Варві, у будиночку біля

Перегартуєш фейсбучну стрічку новин і раз-по-раз натикаєшся на повідомлення про розшук наших воїнів, які зникли безвісти у районі активних бойових дій на сході України. Таких повідомлень останнім часом занадто багато. У переважній більшості запитів зазначено, що зв'язок втрачено, коли чоловік перебував у Бахмуті, Соледарі. Батьки розшукують своїх синів, жінки - чоловіків, сестри - братів... Бахмут сьогодні - місто незламності і хоробрості наших воїнів, доблесті і звитяги

Подружжя Грушків до останнього надіялося, що їхню Василівку, що на Запоріжжі, звільнять від рашистів, та після псевдореферендуму про приєднання окупованих територій до росії Юрій Павлович і Тамара Миколаївна вирішили виїздити з рідного містечка, напівзруйнованого і малолюдного. Жити з російськими паспортами на українській рідній землі не схотіли. Прихисток переселенці знайшли у Пустій Греблі

Валентина Запорожець має колекцію, яка складається з півтора тисяч листівок. Та унікальність зібраного зовсім не в кількості. Серед них є екземпляри, надіслані з різних куточків світу, починаючи з 1905 року. Раз на рік жінка дістає коробки з листівками і розкладає їх по кімнаті, щоб ті «відпочили» та «подихали»свіжим повітрям. А почалося її захоплення в 1993 році

Позбавляти тварину від страждань, допомагати їй інколи буває складніше, ніж людині. Тварина не може нічого розповісти про свій біль, до того ж, у кожної свої особливості у діагностиці та лікуванні хвороби. Добре, коли є можливість довірити здоров'я тварини справжньому професіоналу, талановитому лікарю, який не тільки має професійні знання, а ще й відчуває свого пацієнт

Двері старости Лісових Сорочинців Ірини Іваншиної завжди відкриті. Так само як і душа. Навіть поза робочим часом. Доки бесідуємо з Іриною Вікторівною у кабінеті (його вона «орендує», бо її власний ще мають відремонтувати після обстрілу рашистів) староста- ту, двері час від часу прочиняються. Староста полишає розмову і зразу піднімається назустріч односельцям.

Приснилось матері, як величезний купол диму закрив синє небо і в те пекельне грізне сплетіння ступив її син, її Ваня... Жахнулась від того видіння, та так до ранку і очей не склепила. День від дня відганяла побачене у сні, та все вмовляла себе подумки: щодня таке в новинах із фронту показують, надивилась, ото й вночі примарилось. Та час ішов, а сон не покидав її думок. А син, як міг, турбувався з гарячих фронтів Донеччини про спокій мами