
Кохання додає сили, воно окриляє, і ми готові звернути гори заради коханої людини. У спокійний та мирний час багато людей звикли до стосунків у цивільному шлюбі - просто зустрічалися або жили разом. Але нині українці переконалися, що війна загострює почуття і навчає не відкладати важливих справ на потім. Не зважаючи на труднощі, створюються сім’ї,

Через війну в Україні мільйони людей були змушені полишити свої домівки. Багато хто, шукаючи прихистку, вхопили речі першої необхідності і поїхали у безпечне місце за кордон. Дехто вже повернувся, а дехто облаштовує там своє життя. допоки війна не закінчиться. Як прийняла українців Німеччина - своїм досвідом поділилася ічнянка Наталія Юрченко.

В Олени Назаренко з Риботина двоє найрідніших чоловіків нині виконують свої військові обов'язки. Чоловік Роман зі зброєю в руках захищає Україну на сході країни. Понад рік не бачила Олена і сина, котрий служить у Національній гвардії. Та як би далеко вони не були, але щохвилини її думки разом із ними: щоб живі-здорові були, щоб якнайшвидше додому повернулися

Господою борзнянки Надії Сутченко легко замилуватися. Тут тобі й чепурненький будинок, і розумно облаштована місцина для домашньої птиці, яка тому й не створює хаосу на подвір’ї, й зона відпочинку зі ставочком із лілеями, і невеличка пасіка з нещодавно побудованою апі-хатинкою, сад і виноградники, клумби й грядки, куточок із лікарськими рослинами - усьому знайшлося місце у дбайливих господарів. І хоча орної землі для порядкування має до 10 соток,

Початок повномасштабного вторгнення РФ кожен українець сприйняв майже однаково. Страх, відчай, агресія, а подеколи й просте нерозуміння того, як сусідній народ так міг вчинити з нами, за їх словами, братнім народом. Хтось вже протягом восьми місяців живе у таких думках, щодня відчуваючи несправедливість, паніку, жах, а хтось, незважаючи ні на що

Народний аматорський духовий оркестр Коропського будинку культури є справжньою культурною окрасою Коропщини.
Багато здобутків і нагород має й оркестр духових інструментів Коропської мистецької школи. Обома цими оркестрами, великим і малим, як їх звикли називати, керує Валерій Фока. Тож чи важко бути керівником таких знаних колективів

Донедавна Олена Іванівна Найда очолювала редакційний колектив міськрайонної газети «Ніжинський вісник». Та з перших днів повномасштабної російської агресії, як Чернігівщина була тимчасово окупована рашистськими військами й випуск місцевих газет довелося тимчасово припинити, вона вступила в лави волонтерів. Й коли рашистські війська стояли на підступах до Ніжина, коли окупованими були Велика Дорога, Терешківка

У свої вісімнадцять Валентин Левченко з Козилівки приймав дорослі рішення. Його самостійність – це й гордість, і біль батьків одночасно. Валентин пішов в армію, навіть не сказавши про це найріднішим. А 19 липня 2022 року загинув на Харківщині, зберігши життя тринадцятьом своїм побратимам.

У їхній роботі жоден диплом не важить більше, ніж наявність в людині вміння зрозуміти та підтримати. Адже соціальний працівник - і невтомний різноробочий, трішки - психолог, трішки - медик, а за кілька років - вже й майже родич для тих, хто на схилі літ не має можливості самотужки про себе подбати. І якщо соціальний працівник має в собі такі якості, то йому вдається

Вирішила зустрітися з Надією Миколаївною, оскільки наша газета ніколи не писала про цю особливу людину. У минулому - головний інженер, а потім і директорка найпотужнішого на той час у районі підприємства - сирзаводу. Зараз - пенсіонерка, але, не дивлячись на те, що вже у грудні святкуватиме 89-річчя, ще працює.