Новини

Людям про людей 

  • Даруйте за каламбур, але культура у Ладані на ладан не дихає. Навпаки, клю­чем б’є. У єдине ціле сплелись там дос­від і молодість. Оскільки про досвідчених наша газета вже не раз писала, пропоную послухати молоду паросль культури - працівників комунального закладу «Центр культу­ри, дозвілля та спорту» Ладанської се­лищної ради.
  • Вже понад рік триває повномасштабне вторгнення, яке згуртувало українців. Кожен робить свій внесок в нову, криваву історію України, на благо майбутньої перемоги. Серед них – відчайдушна армія волонтерів. Чого саме зараз не вистачає військовим, а в чому вони мають потребу завжди– про це вони розповіли самі.
  • Валентина Циганок — із Велико­го Устя, що на Сосниччині. А багато її родичів живуть в Австралії: три двою­рідні сестри, два брати, купа племінників та онуків. Її дядько і тітка, яких під час Другої світової вивезли на приму­сові роботи в Німеччину, після закін­чення війни потрапили в табір для пе­реміщених осіб, а звідти (долею таких людей опікувалася ООН) емігрували
  • Антоніна Сидоренко працює у Срібнянському селищному будинку культури 17 років. Хоча заклад культури у кожного з нас асоціюється зі сценою, святом, яскравим дійством і світлом рамп, та є там і інша робота, менш яскрава, поміт­на для глядачів, та, тим не менше... Антоніна не виходить на сцену, їй не аплодують глядачі, хоча в кожному успі­ху самодіяльних
  • Наталя Яковець переїхала у Прилуки перед вій­ною. Вона мешкала з доньками в селі на Хмельниччині, а через якийсь час після трагічної загибелі другого чоловіка, вирішила змінити місце проживання. Вона мріє дати гарну освіту двом своїм маленьким донькам, а живучи в селі, це не завжди можливо. Спочатку якийсь час вони перебували в Києві, але Наталя
  • Олена Анатоліївна Грищенко народилась у Чернігові, закінчила в нашому місті 11-й колегіум, а після цього отримала освіту інженер-технолог хлібопекарного, макаронного та кондитерського виробництва і 14 років пропрацювала начальником зміни у пекарні біля РАЦСу. 15 років тому Олена вийшла заміж та переїхала в Нідерланди і 5 років жила на дві країни, а потім остаточно залишилась
  • У колишнього десантника Дідовича Віталія із часів строкової служби у По­вітряно-десантних військах на тілі збере­глися чотири татуювання. «Мене з ними у полон не візьмуть», - віджартовувався він вдома, споряджаючись до військкомату за повісткою про мобілізацію. Та завдяки наколкам родина і розшукала тіло Віталія, якого довго не могли віднайти.
  • Чорнорізькі волонтери виготовили і передали захисникам 18 маску­вальних сіток загальною довжиною біля 400 метрів, а також 220 пар в’язаних шкарпеток і багато килимків-сідушок. Ніщо так не проявляє сутність людей, як важкі часи... Колись давно, навіть не пам’ятаю джерела, прочитала цю фразу, і чомусь вона закар­бувалася назавжди. Страшні часи, як лакмус, проявляють найкращі людські якості, прагнення до миру
  • Чудеса на світі бувають. Адже як пояснити той факт, що Антоніна Макси­мівна дивом вирвалася з Бахмута неушкодженою. А ще по ній цілилися двоє снайперів, стріляли, але не влучили. Бабуся впевнена, що Бог був на її стороні.
  • 4 лютого у Петра Володимировича мав бути день народження - 58 років. Обі­цяв доньці, що, можливо, приїде додому, відпустять на ротацію, мріяв побачити внученя. Але не дожив боєць до свого дня народження всього три дні. Додому повертався він уже Героєм на вічний спо­чинок. Ось така коротка бойова дорога. На фронті - усього тиждень, за який довелося побачити, яким є пекло на землі.
Сторінка: 1  ...  93 94 95 96 97  ...  894     попередня | наступна