Новини

Людям про людей 

  • Аніматор - малорозповсюджена професія на Сосниччині, та й, зрештою, навіть у Корюківському районі. Нам відома одна людина на нашу округу, яка на запрошення зробить як дитяче, так і дорос­ле свято веселим і незабутнім. Знайомтесь, це Ірина Кудлай. Для багатьох вона стала незамінною на всіх святах, бо працює вже 10-ий рік. Іриску, таке має сценічне ім’я
  • Ольга Андріївна Кисіль із Атюші не тільки зустрічала своїх переселенців з борщем, а й спекла торт на іменини та приготувала кролика в дорогу. Ось такі наші українці - щирі і гостинні.
  • «Він був справжнім воїном, сильним і тілом, і духом, надійним, як скеля», - кажуть про нього друзі, побратими. «Він був гарним сином, братом, чоловіком і татком», - говорять з болем про нього рідні. А війна нарекла його ще й Героєм. Навіки. Ці слова про нашого земляка Івана Табірцу, який 5 січня загинув у Соледарі
  • Посильно допомагати нашим захисникам — для свідомих українців нині це норма життя. Люди в усій Україні збирають кошти, шиють, варять, печуть, кон­сервують, власноруч виго­товляють різноманітні при­лади та речі, необхідні на фронті. Для багатьох україн­ців волонтерська робота ста­ла своєрідним обов'язком, який вони взяли на себе за велінням своїх гарячих
  • Як мало знаємо ми тих, хто мешкає поруч! Живеш у своїй мушлі, копаєшся у влас­них справах і проблемах, та й нічого не бачиш. Два роки ковіду та рік війни майже відучили від тісного спілку­вання з іншими, посиденьок з друзями, нових знайомств з цікавими людьми... І це непра­вильно. Так не має бути, бо чим сильна людина? Її зв’яз­ками з іншими людьми, своїми любов’ю та дружбою, спілку­ванням з навколишнім світом, який лежить за межами твоїх власних квадратних метрів
  • Кожна людина має своє захоплення. Один любить співати, інший - колекціо­нувати якісь речі. Хтось знаходить свою улюблену справу і своє покликання ще в дитинстві, а комусь для цього потрібний час. Саме таким, неспішним і поступо­вим, народжувалось захоплення малю­ванням у юного художника з Гриціївки Антона Юрченка.
  • Ірину Вікторівну Пронь-Са­лієн­ко, вчительку математики з першого селищного ліцею, як і всю родинну династію математиків і фізиків Пронів – батьки Лариса Дмитрівна та Віктор Олексійович, сестра Світлана, у Варвинській громаді добре знають. Сотні учнів пройшли їх міцну науку з цих непростих предметів, а ще – школу життє­стійкості, оптимізму, високої працездатності і цілеспрямованості.
  • У Костиреві на Сосниччині немає і півсотні жителів — не­велике село поблизу Десни. Міс­ця красиві, та жити сюди не приїж­джають. У повінь річка розливаєть­ся, на протилежний берег можна добратися тільки проїхавши (через Короп) близько сотні кілометрів або поромом чи човном. Зручнос­тей ніяких. Та для тих, хто мешкає тут з дитинства, — усе це звично.
  • Вік — це не те, скільки тобі років, а те, як ти се­бе почуваєш», — сказав відомий колумбійський письменник Габрієль Гарсія Маркес. І це по­вністю підтверджує наш земляк — Іван Давиденко (на знімку) із Чемера на Козелеччині, який 16 лю­того відсвяткував своє сторіччя! Незважаючи на такий поважний вік, Іван Дмитрович і досі не відмовляється від риболов­лі та полювання, займа­ється бджільництвом і садівництвом
  • Її хатинка - зовні звичайна, невеличка, але все­редині - наче потрапляєш до камерної виставко­вої зали. Кімнати потопають у різноманітних квітах (яких тут тільки не знайдеш!), а стіни прикрашені усі­лякими картинами. Ось зліва - великі родинні фото - з чоловіком, власний портрет та зображення ону­ки, а справа, майже під самісінькою стелею, кілька великих полотен. Ці картини на українські мотиви борзнянка, уродженка Кинашівки, Галина Зозуль замовляла котромусь художнику-самоуку
Сторінка: 1  ...  89 90 91 92 93  ...  887     попередня | наступна