
Позбавляти тварину від страждань, допомагати їй інколи буває складніше, ніж людині. Тварина не може нічого розповісти про свій біль, до того ж, у кожної свої особливості у діагностиці та лікуванні хвороби. Добре, коли є можливість довірити здоров'я тварини справжньому професіоналу, талановитому лікарю, який не тільки має професійні знання, а ще й відчуває свого пацієнт

Двері старости Лісових Сорочинців Ірини Іваншиної завжди відкриті. Так само як і душа. Навіть поза робочим часом. Доки бесідуємо з Іриною Вікторівною у кабінеті (його вона «орендує», бо її власний ще мають відремонтувати після обстрілу рашистів) староста- ту, двері час від часу прочиняються. Староста полишає розмову і зразу піднімається назустріч односельцям.

Приснилось матері, як величезний купол диму закрив синє небо і в те пекельне грізне сплетіння ступив її син, її Ваня... Жахнулась від того видіння, та так до ранку і очей не склепила. День від дня відганяла побачене у сні, та все вмовляла себе подумки: щодня таке в новинах із фронту показують, надивилась, ото й вночі примарилось. Та час ішов, а сон не покидав її думок. А син, як міг, турбувався з гарячих фронтів Донеччини про спокій мами

Вони - молоді, але мають за своїми плечима досвід роботи у різних компаніях. Попри непогану кар’єру, кожен з них проміняв місце у офісі, стабільний дохід на цілодобову і не таку престижну роботу. Втім, вони відчувають себе щасливими, адже відтепер "працюють на себе". 34-річні Володимир Саліхов з Куликівки та його одноліток, друг і кум Сергій Ларченко з Чернігова закінчили Чернігівський інститут економіки і управління

Із початком повномасштабних бойових дій в Україні зародився і продовжує набирати масштабів волонтерський рух. Цивільне населення нашої держави всіляко допомагає Збройним Силам України, впроваджуючи в життя відоме гасло «народ та армія – єдині». Один з таких помічників - Іван Груда.

До початку російської агресії Ольга Гурова разом з сином та батьками проживала у Слов’янську Донецької області. Тоді їй навіть у страшному сні не могло примаритися, що колись їм доведеться кидати все – дім, улюблену роботу, й разом з найріднішими людьми тікати практично в нікуди…

Народилася Валентина у Куковичах, там же закінчила два класи місцевої школи. А далі був переїзд у Данилівку через сімейні обставини. Мама Єлизавета Кузьмівна продала хату і переїхала жити в Данилівку. Валя не хотіла полишати однокласників, сусідів, друзів, але її, малу, ніхто не послухав.

У рідних Андрія Овсієнка з Коропа до останнього жевріла надія, що їхній захисник поранений, але живий. Але дива не трапилося... 5 січня Андрія не стало. Життя 35-річного воїна обірвалося на Донеччині, біля села Кліщіївка. Востаннє матір чула голос свого сина 4 січня.

Ірина Холмецька плете іграшки, малює картини, обожнює робити зачіски, вчиться на економіста і мріє бути стилістом-перукарем. Техніку плетіння м’яких іграшок освоїла самотужки. Дівчина зізнається, що п’ять разів перев’язувала ногу ниткою, щоб зрозуміти, що до чого. А зараз Ірина каже, що якщо є бажання і ти хочеш навчитися, то в тебе вийде. Свої роботи юна майстриня продає в інтернеті і має власні кишенькові гроші в 15 років!

Коли сім років тому чотири жінки з Максаків вирішили організувати співочий колектив, вони і не підозрювали про те, що в майбутньому матимуть успіх та популярність. Згодом доведеться переглянути деякі принципи, традиції, від чогось відмовитися, а щось, навпаки, додати. З усіх цих років випали декілька місяців від початку повномасштабної російської агресії, бо жінки вважали, що пісні та концертні виступи не на часі.