Новини

Людям про людей 

  • У Пекурівці ошатне дворище радує око. Свіжовифарбуваний веселий паркан, за яким чується гелготання гусенят і дзвінкий щенячий гавкіт. Все до ладу, все по господарськи. Секретар міської ради Світлана Більська прочиняє хвіртку: «Ніно Леонідівно, ми до Вас у гості! Показуйте, як Ви обжилися на новому місці!». Худенька жінка з посмішкою притримує
  • Історії війни... Вони різні. Тривожні, болючі, пам’ятні, сповнені наді­єю. Але всі зі сльозами. У когось невтішні сльози болю і скорботи, бо війна забрала дорогих і близь­ких людей. А у когось, незважаючи ні на що — радості і щастя. Бо життя продовжується і навіть під обстрілами народжу­ється нове, таке жадане і довгоочікуване. Світлана і Павло Міщенко з
  • Ічнянський та Менський райони (колишні) і за тери­торією, і за кількістю насе­лення приблизно однакові. Тож часто порівнюю як у нас і як у них. Нещодавно із менської газети дізналася, що у громаді почав працю­вати перший барбершоп, де працює місцевий хлопчина-барбер.
  • Коли довго живеш в маленькому провінційному місті і працюєш журналістом, то здається, що знаєш усіх. Або - майже всіх. Здається, що вже відшукав всіх цікавих людей, розговорив їх, побачив щось особливе, того, чого не бачать інші, написав про них. О, ця непробачна журналістська са­мовпевненість, бо життя щоразу дарує
  • Попри всі випробування сьогодення свята все ж бувають. Стало модним запрошувати на них аніматорів. Переважно роблять це на дні на­родження дітей. Дійство виглядає настільки за­хоплююче, що й дорослим приємно поринути у світ дитинства. Інколи друзі роблять сюрпризи на ювілей, молодятам - у день весілля. Як і ким створюється таке свято? Це радість і
  • 26 травня минуло пів року, як війна забрала життя воїна, молодого і перспективного хлоп­ця з Авдіївки Ігоря Мовчана. Йому було тільки 26 років. Його життя ще тільки починалося і так раптово обірвалося. Не пожив, недолюбив, недосказав... Не здійснені мрії, не реалізовані плани... Усе в минулому. Якби не війна. Якби не рашисти із своїм звірським планом захопити
  • Микола Іванович Боровик із Деснянського - ветеран прикордонної служби, чия молодість гартована війною в Афганістані. Бачив смерть у вічі, і сам був за крок від смерті: врятувала бійця випадковість, хоч і отримав у бою контузію. Нагороджений воїн медаллю «За відвагу», яка наздогнала його, коли афганець був уже вдома. Найстрашнішим на війні, каже ветеран, - втрачати своїх побратимів
  • Олександр Гулак із Коропа лише на початку квітня зустрів своє 43-річчя. А за місяць його життя обірвалося... У пам’яті рідних, друзів він назавжди лишиться веселим, компанійським та з добрим, чуйним серцем, котре, на жаль, не змогло витримати всі жахіття, з якими довелося зіткнутися нашому захиснику на війні
  • Це трапилося влітку 1943 року. Повільно, але невпинно наближався час розплати над нациськими загарбниками. Перемоги радянської армії на фронтах сприяли активізації партизанської боротьби. Партизанське з’єднання «За Батьківщину» базувалося тоді в урочищі Хмельник Носівського району. В липні з’єднання вже нараховувало понад три тисячі чоловік.
  • Борзнянець Анатолій Хавило – один із найперших соратників політика Олега Ляшка, щоправда, на крайніх виборах їхні дороги розійшлися. У колишньому районі Хавила знають як будівельника з багаторічним стажем, в області – як професійного державного службовця та політика, нині ж він – пенсіонер.
Сторінка: 1  ...  83 84 85 86 87  ...  894     попередня | наступна