
У Пекурівці ошатне дворище радує око. Свіжовифарбуваний веселий паркан, за яким чується гелготання гусенят і дзвінкий щенячий гавкіт. Все до ладу, все по господарськи. Секретар міської ради Світлана Більська прочиняє хвіртку: «Ніно Леонідівно, ми до Вас у гості! Показуйте, як Ви обжилися на новому місці!». Худенька жінка з посмішкою притримує

Історії війни... Вони різні. Тривожні, болючі, пам’ятні, сповнені надією. Але всі зі сльозами. У когось невтішні сльози болю і скорботи, бо війна забрала дорогих і близьких людей. А у когось, незважаючи ні на що — радості і щастя. Бо життя продовжується і навіть під обстрілами народжується нове, таке жадане і довгоочікуване. Світлана і Павло Міщенко з

Ічнянський та Менський райони (колишні) і за територією, і за кількістю населення приблизно однакові. Тож часто порівнюю як у нас і як у них. Нещодавно із менської газети дізналася, що у громаді почав працювати перший барбершоп, де працює місцевий хлопчина-барбер.

Коли довго живеш в маленькому провінційному місті і працюєш журналістом, то здається, що знаєш усіх. Або - майже всіх. Здається, що вже відшукав всіх цікавих людей, розговорив їх, побачив щось особливе, того, чого не бачать інші, написав про них. О, ця непробачна журналістська самовпевненість, бо життя щоразу дарує

Попри всі випробування сьогодення свята все ж бувають. Стало модним запрошувати на них аніматорів. Переважно роблять це на дні народження дітей. Дійство виглядає настільки захоплююче, що й дорослим приємно поринути у світ дитинства. Інколи друзі роблять сюрпризи на ювілей, молодятам - у день весілля. Як і ким створюється таке свято? Це радість і

26 травня минуло пів року, як війна забрала життя воїна, молодого і перспективного хлопця з Авдіївки Ігоря Мовчана. Йому було тільки 26 років. Його життя ще тільки починалося і так раптово обірвалося. Не пожив, недолюбив, недосказав... Не здійснені мрії, не реалізовані плани... Усе в минулому. Якби не війна. Якби не рашисти із своїм звірським планом захопити

Микола Іванович Боровик із Деснянського - ветеран прикордонної служби, чия молодість гартована війною в Афганістані. Бачив смерть у вічі, і сам був за крок від смерті: врятувала бійця випадковість, хоч і отримав у бою контузію. Нагороджений воїн медаллю «За відвагу», яка наздогнала його, коли афганець був уже вдома. Найстрашнішим на війні, каже ветеран, - втрачати своїх побратимів

Олександр Гулак із Коропа лише на початку квітня зустрів своє 43-річчя. А за місяць його життя обірвалося... У пам’яті рідних, друзів він назавжди лишиться веселим, компанійським та з добрим, чуйним серцем, котре, на жаль, не змогло витримати всі жахіття, з якими довелося зіткнутися нашому захиснику на війні

Це трапилося влітку 1943 року. Повільно, але невпинно наближався час розплати над нациськими загарбниками. Перемоги радянської армії на фронтах сприяли активізації партизанської боротьби. Партизанське з’єднання «За Батьківщину» базувалося тоді в урочищі Хмельник Носівського району. В липні з’єднання вже нараховувало понад три тисячі чоловік.

Борзнянець Анатолій Хавило – один із найперших соратників політика Олега Ляшка, щоправда, на крайніх виборах їхні дороги розійшлися. У колишньому районі Хавила знають як будівельника з багаторічним стажем, в області – як професійного державного службовця та політика, нині ж він – пенсіонер.