
Незадовго до річниці із дня загибелі Якова, зустрілися із його мамою Наталією Олексіївною та дружиною Людмилою. Говорити про Яшу в минулому неймовірно важко. Адже хоч і бачили його у труні, і прощалися, свідомість не може сприймати страшну дійсність. Здається, він десь є, їхній синочок, коханий чоловік і тато, і ось-ось приїде, як і обіцяв.

Молодому Герою із Парафіївки Євгенію Бойченку було лише двадцять. Він по-справжньому ще й не пожив.
Все зруйнувала війна: і плани молодого воїна, і його життя та життя рідних, які невтішні у своєму горі. Вони й досі чекають дзвінка від свого Жені, що озветься веселим голосочком, заспокоїть, розрадить, ніби це не він воює і не за ним назирці ходить смерть.

Людмила Негода захопилася вишивкою ще в дитинстві. Бабусина хата була вся прикрашена розмаїттям вишитих картин, рушників, скатертин, подушок та інших ужиткових предметів. Змалечку дівчина милувалась витворами копіткої праці, поєднаної із силою народних традицій й фантазії майстрині. Вона була зачарована цим цілим й незбагненним світом, який

У 2020 році мама сильно захворіла. І щоб не підчепити коронавірус, перебралися в село. Ще рік пішов, щоб довести до ладу двір. Здебільшого в будні були в столиці. На вихідні приїздили і вирубували, косили зілля. Клаптик розчистимо. Їдемо додому і в Броварах у розпліднику купуємо якусь рослину чи дерево на те місце. І так, ділянка за ділянкою, усе прибрали і своїм засадили.

Костя Бурий, 28-річний юнак, живе в столиці, робить необхідну людям справу — привозить хліб. А відомим став як 13-річний хлопчик із села Гусавка на Менщині, який після смерті бабусі, а потім і батька, у 2009 році залишився сам. Самостійно порав господарство: корову, теля, птицю. Варив собі їсти, топив піч, прибирав у хаті, наводив лад у дворі та на городі. І ходив до

Валя Воробей приїхала навчатися у Дігтярівське професійно-технічне училище на майстра-плодоовочівника аж із Щорського району, тепер це Сновщина. Шлях від дому неблизький, та п'ятнадцятирічна сільська дівчина любила землю, із задоволенням працювала на ній і дуже раділа, коли грядки були щедрими на врожай. А ще Валя вміла гарно малювати

Микола Олександрович Супрун народився в Сосниці (В’юнище). Закінчив місцеву восьмирічну школу. Ще з дитячих років у хлопця з’явилося бажання навчитися грати на музичних інструментах. Спочатку він відвідував Сосницький будинок піонерів, де був гурток баяністів, який вів викладач І.А.Песік. Згодом Микола перейшов на

Вікторія Лемещенко очолює жіночий фольклорний колектив «Горлиця», що вже багато років працює при Прилуцькому будинку культури і має звання народного. А ще - вона автор ідеї, засновник та керівник етнопроекту «Скарбниця», його неповторний голос з глісандо і його «перша скрипка». Вона робить велику подвижницьку роботу - збирає та популяризує фольклор нашого краю.

Це записи городнянця – воїна, який зараз на передовій. Там, де саме пекло. Ми нічого не міняли й не прибирали «незручних» слів. Бо і в них теж – безжальна, жорстока правда реальності. Такі вони – наші хлопчики. Безмежно талановиті й чутливі. Вміють любити всією душею свій дім, родину, країну, кожного з тих, хто за їхніми спинами й беззаперечно вірить у них.

42-річний Михайло Близнюк («Актив») – полковник, командир 5 окремого полку зв’язку ОК «Північ». Був миротворцем у Косово. З 2014-го відважно захищав Україну в АТО (ООС), де був поранений. Учасник героїчної оборони Чернігівщини. І тепер його полк самовіддано виконує всі бойові завдання на війні з російськими загарбниками. До речі, 5 травня полк зв’язку відзначає восьму річницю зі свого створення.