
Норвегія - країна фіордів і неймовірно мальовничої природи, полярної ночі та високих стандартів життя. Це одна з європейських країн, що підтримують українців, у тому числі і через надання прихистку для біженців з України. За офіційними даними, упродовж 2022 року до Норвегії прибули понад 30 тис. українських біженців.

Товкачівка - за нинішніми мірками, середнє село Малодівицької об’єднаної територіальної громади. За словами тамтешнього діловода Євгенії Рішко, у населеному пункті нині проживає 630 людей. Дворів - 273. Багато дач, які придбали прилучани, бо село від міста - недалеко. Серед жителів є і зовсім нові. Лише у кінці березня приїхала до Товкачівки колишня жителька Луганщини Світлана Корощук

Лариса Кеда з Риботина - одна із тисяч українських матерів, котра з молитвою чекає сина із лінії вогню. Її Віталик пекельними дорогами війни йде із чотирнадцятого року, коли почалася війна із росією. Нині наш захисник там, де найгарячіше. Був поранений у страшному бою, з якого не всім судилося вийти живим. Та про війну мамі - ні слова, аби

28 вересня 2014 року Марина Величук повернулась в рідне село Киріївка, залишивши в Києві колишнє життя. З собою забрала сина інваліда. Цей день вона обрала не випадково, адже він передрікав їй щось хороше. Жінка каже, що долі точно вирішуються на небесах і вона зустріла Матвія, що підставив їй своє міцне чоловіче плече. Зараз родина Величуків виховує

Багатодітна сім’я Яни та Євгенія Тонкошкур живе в селі Тимоновичі, від їхнього двору до кордону 3 кілометри. В селі була школа, яка нині має вибитими шибками, тракторний стан, який вдалося відновити після минулорічного вторгнення, ферма - у всіх, хто хотів, була робота. Всі поля з осені засіяні, весною теж люди вже почали засаджувати земельні ділянки. Подружжя

З цією жінкою ми познайомились незадовго до початку повномасштабного вторгнення – вона у захваті розповідала який чудовий куточок з благоустрою облаштували в Сеньківці. Ще тоді мене вразила її чиста, правильна російська мова, ерудованість, освіченість і любов до села, в якому живе. Тоді ближче познайомитись не вдалось, але доля звела нас вдруге

Романа Шишка багато хто знає у Талалаївці. Пам'ятають його батьків — Володимира Христантовича і Надію Дмитрівну, шанованих людей серед односельців, старшого брата Сергія, який після закінчення школи обрав спеціальність військового. Після виходу на пенсію живе у Ічні. Знають його молодшого брата Дмитра, який живе тут, в Талалаївці

У житті немає жодної ролі, яка була б важливішою за роль материнства! Кажуть, що ця фраза, яка стала крилатою, належить священнослужителю із США М. Расселу Балларду. Вона настільки влучна, що звучить різними мовами на різних континентах і цілить прямо у серце! Бо, незалежно якої ти національності і якого віросповідання, роль материнства у житті

За кожним солдатом, кожним офіцером, кожним українським воїном стоїть водночас сильна і тендітна жінка - мама, яка його ростила. Вона, незважаючи на біль, тривогу і розлуку, зрозуміла його вибір. А зробити це може лише героїчна жінка.
У Ніни Левадні із Монастирища захищають нашу славну неньку Україну і чоловік, і син. їй удвічі важко. Й під час нашої

- А дітей скільки? — запитую багатодітного дідуся Віктора Романенка із села Придеснянське, що на Коропщині. - Восьмеро, — посміхається. — Сім дівчат і Василь. - Василь, мабуть, наймолодший, — пробую вгадати, припускаючи, що чоловік так сильно хотів мати сина, що не заспокоївся, поки він не народився.