Новини

Людям про людей 

  • Юлія Самойленко працює у Сосницькому професійному аграрному ліцеї з 2011 року після закінчення Глухівського наці­онального педуніверситету (факультет у Кролевці). Навчаючись, вона тут про­ходила практику, хоч проживала у су­сідній Мені. Сподобалось. А коли у січ­ні 2011 до штату увели одиницю соці­ального педагога, вона перша, хто її від­крив.
  • Андрій Сіренко будує печі змалечку. У дитинстві він був підсобником у свого дідуся, знаного на Сумщині пічника Якова Йосиповича, а в 16 років звів свою пер­шу піч, яка й донині слугує людям. Нині чоловіку 47, він дійсний член Всеукраїнської гільдії пічників, й у його виробничому доробку більше п’ятисот печей, груб, камінів, барбекю і тандирів. Задля цікавого замовлен­ня він залюбки долає десятки й сотні кілометрів, а його печі слугують господарям не роки, а десятиліття
  • Ірина Поліщук прийшла на службу у міську пожежну частину за прикладом свого чоловіка Володимира, який присвятив шляхетній справі порятунку людей вже 23 роки свого життя. Тривалий час жінка вела домашнє господарство й виховувала доньку Дарину та коли донька підросла – з’явився час й для професійної діяльності. Вже п’ятий рік Ірина Анатоліївна працює
  • Даруйте за каламбур, але культура у Ладані на ладан не дихає. Навпаки, клю­чем б’є. У єдине ціле сплелись там дос­від і молодість. Оскільки про досвідчених наша газета вже не раз писала, пропоную послухати молоду паросль культури - працівників комунального закладу «Центр культу­ри, дозвілля та спорту» Ладанської се­лищної ради.
  • Вже понад рік триває повномасштабне вторгнення, яке згуртувало українців. Кожен робить свій внесок в нову, криваву історію України, на благо майбутньої перемоги. Серед них – відчайдушна армія волонтерів. Чого саме зараз не вистачає військовим, а в чому вони мають потребу завжди– про це вони розповіли самі.
  • Валентина Циганок — із Велико­го Устя, що на Сосниччині. А багато її родичів живуть в Австралії: три двою­рідні сестри, два брати, купа племінників та онуків. Її дядько і тітка, яких під час Другої світової вивезли на приму­сові роботи в Німеччину, після закін­чення війни потрапили в табір для пе­реміщених осіб, а звідти (долею таких людей опікувалася ООН) емігрували
  • Антоніна Сидоренко працює у Срібнянському селищному будинку культури 17 років. Хоча заклад культури у кожного з нас асоціюється зі сценою, святом, яскравим дійством і світлом рамп, та є там і інша робота, менш яскрава, поміт­на для глядачів, та, тим не менше... Антоніна не виходить на сцену, їй не аплодують глядачі, хоча в кожному успі­ху самодіяльних
  • Наталя Яковець переїхала у Прилуки перед вій­ною. Вона мешкала з доньками в селі на Хмельниччині, а через якийсь час після трагічної загибелі другого чоловіка, вирішила змінити місце проживання. Вона мріє дати гарну освіту двом своїм маленьким донькам, а живучи в селі, це не завжди можливо. Спочатку якийсь час вони перебували в Києві, але Наталя
  • Олена Анатоліївна Грищенко народилась у Чернігові, закінчила в нашому місті 11-й колегіум, а після цього отримала освіту інженер-технолог хлібопекарного, макаронного та кондитерського виробництва і 14 років пропрацювала начальником зміни у пекарні біля РАЦСу. 15 років тому Олена вийшла заміж та переїхала в Нідерланди і 5 років жила на дві країни, а потім остаточно залишилась
  • У колишнього десантника Дідовича Віталія із часів строкової служби у По­вітряно-десантних військах на тілі збере­глися чотири татуювання. «Мене з ними у полон не візьмуть», - віджартовувався він вдома, споряджаючись до військкомату за повісткою про мобілізацію. Та завдяки наколкам родина і розшукала тіло Віталія, якого довго не могли віднайти.
Сторінка: 1  ...  85 86 87 88 89  ...  887     попередня | наступна