Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям про людей » В Ічні розводять найбільших у світі котів

В Ічні розводять найбільших у світі котів

 

Шестимісячні Холі і Харді уже зараз більші за звичайного дорослого домашнього кота ледь не у половину. А як досягнуть статевої зрілості, то будуть ще тими здорованями! Такий кіт у дорослому віці може важити (уявіть на хвилину!) до 10-12 кілограмів, кішеч­ка - до семи. Що це за коти, розповідають власник па­рочки Роман Олефіренко та заводчиця цієї породи в Ічні Анастасія Котлярова.



Найбільших у світі котів на­зивають мейн-кунами. Породу вивели в Америці у штаті Мен, звідки й пішла назва. Із Вікіпедії відомо, що ймовірно, вони з’явилися від схрещування місцевих короткошерстих і за­везених торговцями з Малої Азії довгошерстих кішок. Свою назву одержали завдяки місцю походження, а також, можли­во, завдяки звичкам і зовнішній подібності з єнотом. Багато кі­шок цієї породи було представ­лено на першій виставці в Нью- Йорку в 1860 році. У 1953 році був утворений Клуб любителів мейнських єнотових кішок, що займався популяризацією і ор­ганізацією виставок цієї породи. Стандарт породи більшістю клубів та об’єднань визнаний у 1983 році. Сьогодні мейнські кішки добре відомі й розводять­ся в багатьох країнах.

- Мейн-куни - це коти-компаньйони, - розповідає про чоти­рилапих Анастасія Котлярова. - Попри їх великі розміри, вони дуже грайливі, соціальні, легко піддаються дресируван­ню. Вони люблять носити у зу­бах різні речі, тому трапляєть­ся, що господарі навчають їх приносити тапки, газети та інші дрібні предмети. Мейнкуни мають сильну мускулатуру, тому активний спосіб життя їм просто необхідний.

Настя звернула увагу на будо­ву тіла котів цієї породи: вона особлива. У котів довге тіло густо вкрите кошлатою, бли­скучою шерстю, яка довша на спині та задніх лапах і коротша на морді. Морда видовжена, із вузько посадженими очима. Вуха великі і закінчуються пуч­ком довгих ворсинок (китичок). Це особливість мейн-ікунів. Та­кож представники цієї породи мають великі лапи, опушені між пальцями.





- Для мейн-кунів їх особливіс­тю є довжина тіла. Вони можуть важити шість кілограмів, а ви­глядати на всі десять. Окрім цього, довжина хвоста повинна бути такою ж як і тіло. Якщо хвіст не дістає до лопаток - це уже вважається браком у породі, - зазначає заводчиця.

Шестимісячний Харді за віком ще малюк, а у нього лапа більша за собачу. Та й як розтягнеться на всю довжину, то розміри уже вражають! Бачиш перед собою лева у мініатюрі. Цьому сприяє ще й відповідний рудий окрас шерсті. До речі, у багатьох п редставників цієї породи харак­терним є наявність пухнастого коміра. Харді і Холі - з одного виводку. Їхня мама - чемпіонка України. А батько - сепаратист, сміється Настя. Він з Росії, але злучка була ще до війни.


Три місяці тому Настя подару­вала Холі та Харді «хорошому куму» - Роману Олефіренку.

- Спочатку вони ховалися, бо­ялися, але я дав їм свободу, щоб вони поволі призвичаювалися, - розповів Роман Олефіренко. - Холі швидше освоїлася за Харді. Але зараз і Холі, і Харді сплять біля мене на ліжку. Ля­гають і починають муркотіти та підхропувати. Харді ще лю­бить дивитися телевізор. Сідає перед екраном і спостерігає, а може ще й лапою когось там ло­вити. У мене коти ростуть самі собою. Я не прихильник, щоб їх силувати до чогось. Хоч порода і соціальна, але мої коти чужих у домі не люблять. Як бувають го­сті, вони переважно ховаються. Буває, що виходять із сховків, але таке трапляється нечасто.

У цьому ми пересвідчилися особисто, прийшовши до Ро­мана. Коти ніяк не хотіли йти «знайомитися». Довелося господарю трішки за ними пога­нятися, щоб ми побачили його красенів. А вони прекрасні!



- Якщо людина хоче утримува­ти цю породу, то вона повин­на розуміти, що це додаткові витрати, - зауважує пані Настя. - Їх можна годувати лише сирим м’ясом глибокої замо­розки, курячими сердечками та шлуночками і сухим кормом преміумкласу - ніяких "Віскас" чи "Чотири лапи".

П’ять років тому Настя взяла котика мейн-куна для себе. А потім вичитала, що його треба або каструвать, або знайти пару. Тому завела кішечку. Вони при­вели кошенят, але малеча була без документів, що впливає на продаж. Тому наступним кро­ком Анастасії Котлярової стала купівля кішки із розплідника з документами та підбір кота теж із відповідним паспортом. За­раз у неї живуть п’ять кішок та три кота з кошенятами. Щоразу, як пара приводить нове потом­ство, Настя ретельно стежить за тим, щоб кошенята мали від­повідні породі параметри. Якщо щось не так - на розплід уже не бере. Каже, так удосконалює породу.

Охочих придбати таких котів в інтернеті, застерігає:
- Зараз розвелося багато шахраїв, які чужих котів вида­ють за своїх, отримують гроші і зникають. У мене теж був такий випадок. Якось я вела пере­мовини із дівчиною, яка хотіла купити моїх тварин. Вона по­просила скинути фото, потім у приватні - відео. А тоді мені те­лефонує знайома і говорить, що моїх котів продає якась дівчина. Я поскаржилася на ОLХ, вони її заблокували, але охочих до лег­ких грошей не меншає.
Ічнянські коти нині живуть не лише в Україні, а навіть в Аме­риці, звідки пішли предки сучас­них мейн-кунів. А порода дійсно цікава.

Ніна Наливайко, "Трудова слава"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: коти, мейнкун, Ічня

Добавить в: