
14 червня Володимиру Андрійовичу Карпенку з Калюжинець виповнилося 92 роки. Про те, що довелось пережити за більш ніж дев'ять десятків літ цьому сивочолому, інтелігентному чоловіку з ясним світлим розумом, можна написати не одну книгу.
І її сторінки були б болючими і гіркими, та, попри все, оптимістично-світлими. Про те, як зморені тяжкою працею, голі і босі

Поліцейський офіцер громади оберігає та захищає. А ще він орієнтується на потреби місцевого населення, своєчасно реагує на проблеми та конфлікти. З школярами громади проводить профілактичну роботу. Вже понад пів року як працює в Ічнянській ТГ перший в області поліцейський офіцер громади Олександр Генці.

У 64-річного Олексія Панченка немає лівої руки по лікоть. І лівої ноги по коліно. Замість них чоловік носить протези. На руці зараз робочий залізний гак. Є силіконова рука на вихід. Так Олексій Іванович живе вже 20 років. Ходить без ціпка. Лівою рукою допомагає правій у роботі.

Волонтерство для коропчанки Алли Володимирівни Шаповал розпочалося, коли на війну добровольцем пішов її чоловік Анатолій Михайлович, який уже через місяць повернувся додому «на щиті». Він віддав своє життя за Україну, за свою родину, за кожного з нас. Для нас він - Герой, для дружини - величезна втрата, нестерпний біль, який не вщухає

Олексій Шиш на позивний «Мольфар» – один із тих, хто з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов захищати рідну Чернігівщину добровольцем. Зі своїм підрозділом у складі 21 окремого батальйону ОК «Північ» він потрапив на оборонні позиції у районі міського кладовища «Яцево» на початку березня.

Умови праці сільського медика завжди були непростими: ненормований робочий день, відсутність усіх медикаментів та засобів, а ще постійні нічні виклики. А після хвилі так званої медичної реформи чимало медпрацівників на селі залишились, як то кажуть, за бортом. Адже ФАПи у селах закриваються. У селі Змітнів переконані: медик має бути, бо ж ситуації бувають

У кожної жінки своє щастя, і складається воно з різних чинників. Ми всі розуміємо щастя по-своєму. Але ж це поняття неодмінно пов’язане з дітьми, бо вони для кожної - найголовніші і найдорожчі в цьому світі. У Валентини Ромащенко з Товкачівки - п’ятеро дітей. Старший син Олексій живе далеко від рідного села, інший, Ігор

У Юлії Балдас із Калюжинець талант до слова проявлявся чи не з самого малечку. Народилася дівчина у Дігтярях. Батько Юлі працював все життя трактористом, мама - на фермі. Та коли Юлі було 10 років, тато помер. Вона тяжко пережила втрату найдорожчої людини.

86-річний Олександр і 80-річна Любов Салки з Рожнівки прожили свої шістдесят років разом, як голубки. Їх у селі так і називають «Голубки». «А ця пара наче тут і не живе», - обговорювали стосунки молодих горласті сусіди, які за всякої нагоди піднімали крик на все село. А ці - ні. Хоч десь і не згодні одне з одним - вирішували тихо і без сварок.

Тугенькі голівки молодої капусти уже просяться до столу. А ще якщо ти знаєш, що вона з місцевої грядки, то обов’язково спокусишся на покупку. Нею на Ічнянському базарі з початку червня торгують Тарас І Вікторія Самойленки.